Всё для

Студента

Розробка бізнес-плану дизайн-студії "Design Plaza"

Бизнес План Дипломная Работа , Планирование Проекта Дипломная Работа

Вступ


Великий досвід зарубіжних і вітчизняних підприємств доводить, що планування підприємницької діяльності вкрай важливо, його ігнорування або некомпетентне здійснення призводять до величезних економічних втрат і, в кінцевому рахунку, до банкрутства. В умовах ринку нереально домогтися стабільного успіху в бізнесі, якщо ефективно не планувати його розвиток, не збирати постійно інформацію про власні перспективи і можливості, про стан цільових ринків, положенні конкурентів і т.д.

Актуальність даної теми дослідження полягає у тому, що успішне функціонування сучасної комерційної організації неможливе без пошуку нових ринків, вивчення потреб споживачів, забезпечення високого рівня продажів. Все це вимагає свого управління і контролю з боку керівника. Таким чином, складання бізнес-плану є актуальною проблемою сучасного менеджменту.

Планування потребує будь-яке підприємство, будь-яке виробництво, економіка в цілому. Спланувати бізнес - означає оцінити можливості, необхідність і обсяги випуску конкурентоспроможної продукції, визначити місткість ринку і його конкретного сегмента, оцінити попит на продукцію, що випускається підприємством, результативність його роботи на ринку.

Швидкий розвиток технологій, ускладнення і різноманіття пропонованої продукції та послуг, скорочення їх життєвого циклу, поява великої кількості конкурентоспроможних компаній, підвищення вимог з боку споживачів, збільшення обсягів і швидкості отримання інформації, нових знань - всі ці і інші зміни в світі змушують господарюючі суб'єкти шукати методи для кращої адаптації до нових умов.

Метою дослідження є розробка бізнес-плану для удосконалення роботи та подальшого розвитку дизайн-студії Design Plaza.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

. Проаналізувати сучасний стан досліджуваної проблеми.

.. Обґрунтувати сутність та особливості планування як значущої ланки професійної діяльності керівника.

. Визначити основні ризики при роботі дизайн-студії.

. Розробити бізнес-план для розвитку студії Design Plaza.

Обєктом дослідження є процес планування у діяльності керівника.

Предметом дослідження є створення бізнес-плану для подальшого розвитку студії.

Планування - перший і найбільш значимий етап процесу менеджменту. На основі системи планів, створених фірмою, надалі здійснюються організація запланованих робіт, мотивація задіяного для їх виконання персоналу, контроль результатів та їх оцінка з точки зору планових показників. Один із «батьків» сучасного менеджменту А. Файоль зазначав: «Керувати - це передбачити», а «передбачити - це вже майже діяти». Планування - це не просто вміння передбачити всі необхідні дії. Це також здатність передбачати будь-які несподіванки, які можуть виникнути по ходу справи, і вміти з ними справлятися. Фірма не може повністю усунути ризик у своїй діяльності, але здатна керувати їм за допомогою ефективного передбачення.

Відомо, що найкращий спосіб збільшити шанси на успіх - планувати свої дії і дотримуватися призначених орієнтирів. План може вберегти від комерційної діяльності, приреченої на провал.

Багато підприємців схильні недооцінювати роль внутрішньофірмового планування взагалі та підготовки обґрунтованого бізнес-плану зокрема. При цьому вони покладаються на власну інтуїцію та досвід, що встановилися неформальні зв'язки в ділових колах, що здаються хорошими ринкові перспективи і інші обставини. І багато з них зазнають серйозних труднощів при спробі чітко і в послідовній системі викласти своє бачення бізнесу. Підготовка і складання детального бізнес-плану перетворюється для них в важку обов'язок яку все-таки треба виконувати, і не абияк, а на високому професійному рівні.

Тому оволодіння технікою бізнес-планування є актуальним завданням підприємців. Починаючи свою діяльність, вони повинні ясно представляти потребу у фінансових, матеріальних, трудових та інтелектуальних ресурсах, джерела їхнього одержання, а також вміти чітко розраховувати ефективність використання ресурсів у процесі роботи фірми. Безсумнівно, бізнес-план є основою підприємницької діяльності.


1. Планування як основна функція управління


1.1 Принципи планування


Характер і зміст планової діяльності на підприємстві визначають принципи планування. Правильне дотримання принципів планування створює передумови для ефективної роботи підприємства й зменшує ймовірність негативних результатів планування.

Поряд із загальними принципами управління існують і специфічні принципи планування, а саме:

) принцип обґрунтованості цілей і завдань підприємства. Чітко визначені кінцеві цілі є вихідним пунктом планування. Виділяють пять основних цілей (або груп цілей) підприємства:

господарсько-економічні, що забезпечують ефективність виробництва;

виробничо-технологічні, що відображають функціональне призначення підприємства;

науково-технічні, що забезпечують науково-технічний прогрес;

соціальні, що забезпечують задоволення соціально-побутових і культурних потреб працівників підприємства;

екологічні, що забезпечують виготовлення екологічно чистої продукції без шкідливого впливу на навколишнє середовище;

) принцип системності. Він означає, що планування є цілісною системою планів і охоплює всі сфери діяльності підприємства;

) принцип науковості. Вимагає врахування перспектив науково-технічного прогресу й застосування науково обґрунтованих прогресивних норм використання всіх видів ресурсів;

) принцип безперервності. Означає паралельне поєднання поточного й перспективного планування;

) принцип збалансованості плану. Указує на кількісну відповідність між взаємозалежними (взаємозвязаними) розділами й показниками плану, між необхідними та наявними ресурсами;

) принцип гнучкості. Означає, що плани повинні бути гнучкими, тобто їх можна змінювати відповідно до зміни внутрішнього і зовнішнього середовищ підприємства [1].


1.2 Методи планування


Методи планування - це сукупність засобів, прийомів, процедур, за допомогою яких здійснюється розроблення планів підприємства.

На підприємстві використовується комплекс методів, що сприяє забезпеченню якості розроблених планів.

Планування діяльності підприємства здійснюється за допомогою різних методів:

нормативний метод - планові показники розраховуються на основі прогресивних норм використання ресурсів;

балансовий метод - цілеспрямоване узгодження напрямків використання ресурсів із джерелами їх утворення (надходження) за всією системою взаємозалежних матеріальних, фінансових і трудових балансів;

факторний метод - на основі розрахунків впливу найважливіших чинників, що обумовлюють зміни планових показників;

матричний метод - шляхом побудови моделей взаємозвязків між виробничими підрозділами й показниками;

економіко-математичного моделювання із застосуванням ЕОМ - розробляється кілька варіантів плану, в якому показники окремих найбільш важливих розділів мають бути оптимізовані;

метод екстраполяції - виявлені в минулому тенденції розвитку підприємства поширюються на майбутній період;

Рисунок 1.1 - Приклад планування обсягу реалізації за допомогою методу екстраполяції


метод інтерполяції - підприємство встановлює мету на майбутнє і на цій підставі визначає тривалість планового періоду та проміжні планові показники.


Рисунок 1.2 - Приклад планування частки ринку за допомогою методу інтерполяції


Для досягнення 40% частки ринку до п+7 року необхідно:

1)збільшення торгових посередників та торгових точок збуту до …до п+3 року для досягнення 25% частки ринку;

2)збільшення обсягу реклами на …% до п+5 року для досягнення 30% частки ринку.

1.3 Форми планування. Система планів підприємства


Залежно від тривалості планового періоду розрізняють перспективне (довгострокове й середньострокове) і поточне (короткострокове) планування. Тривалість планового періоду залежить від ступеня визначеності умов діяльності підприємства, його галузевої належності, загальної економічної ситуації в країні, достовірності первинної інформації, якості її аналітичної обробки тощо.

Довгострокове планування визначає загальну стратегію підприємства, основні напрямки його діяльності. При складанні плану вивчаються варіанти розширення виробництва та зниження витрат. Прогнозуються зміни в номенклатурі продукції й уточнюється політика у функціональних сферах. Результатом цього плану є формулювання довгострокових цілей, складання довгострокових проектів і прийняття довгострокової політики [2].

Середньострокове планування - це, власне, деталізований стратегічний план на перші роки діяльності підприємства. Межа між довгостроковим і середньостроковим планами є досить умовною й неоднозначною. Середньострокове планування враховує можливості усіх підрозділів на основі їхньої власної оцінки. Розробляються план підприємства з маркетингу, план виробництва, план з праці й фінансовий план.

Поточне планування полягає у розробленні планів на всіх рівнях управління підприємством та за всіма напрямками його діяльності на більш короткі періоди (рік, півріччя, квартал, місяць) і передбачає планування обсягу виробництва, плану з праці й заробітної плати, планування матеріально-технічного забезпечення, собівартості, прибутку, рентабельності тощо.

Залежно від змісту планових рішень розрізняють:

-стратегічне планування;

-тактичне планування;

оперативне планування;

бізнес-планування.

Зміст та сутність кожного виду планування розглянуті нижче.


1.4 Стратегія розвитку підприємства


Постійна мінливість ринкового середовища зумовила необхідність застосування стратегічного підходу до системи господарювання на підприємстві.

Стратегія - це генеральна комплексна програма дій, яка визначає пріоритетні для підприємства проблеми, його місію, головні цілі та розподіл ресурсів для їхнього досягнення.

Метою розроблення стратегії розвитку підприємства є виявлення основних напрямків його ефективного функціонування на підставі максимальної реалізації існуючого науково-технічного потенціалу у взаємозвязку із внутрішньовиробничими резервами й зовнішнім навколишнім середовищем.

Основними завданнями формування стратегії підприємства є:

вибір ефективних напрямків господарської діяльності, які необхідно розвивати;

визначення обсягу капітальних вкладень та інших ресурсів, необхідних для здійснення обраних напрямків господарської діяльності;

оцінка результатів віддачі.

Стратегічний план підприємства складається в такій послідовності:

Формування стратегічних цілей діяльності підприємства.

Аналіз ділового навколишнього середовища та ринкових чинників (попиту, пропозиції, рівня конкуренції).

Формулювання генеральної стратегії й аналіз стратегічних альтернатив.

Оцінка підприємницького потенціалу і перспектив розвитку фірми, їх адекватності цілям діяльності.

Розроблення ресурсних і функціональних стратегій: маркетингу, НДДКР, виробництва, організаційних змін, а також фінансова, соціальна й екологічна стратегія.

Практична реалізація плану, контроль і оцінка соціально-економічних результатів.

Стратегічний план підприємства складається з таких розділів:

) цілі й напрямки діяльності;

) поточні й довгострокові завдання;

) генеральна стратегія;

) функціональні стратегії;

) опис найбільш важливих програм;

) опис зовнішніх операцій;

) обсяг капітальних вкладень і розподіл ресурсів;

) формулювання резервних стратегій.

При складанні стратегічного плану використовується така інформація: обсяг річного продажу за групами товарів; річний прибуток і збитки за структурними підрозділами; річний обсяг експорту і його питома вага до загального обсягу продажу (реалізації); частка ринку; обсяг щорічних капітальних вкладень; баланс на кінець останнього року плану; фінансовий план.

Стратегія підприємства розробляється на різні проміжки часу залежно від ступеня передбачуваності майбутнього, тривалості періоду впровадження ідеї, галузевої належності підприємства й рівня технічної оснащеності (від 3 до 10 років).


1.5 Тактичне планування


Складання середньо - та короткострокових планів належить до тактичного планування діяльності підприємства. Тактичні плани відрізняються від стратегічних метою розроблення, змістом, терміном, охопленням сфер впливу. Тактичні плани деталізують стратегічні, однак сфера їхньої спрямованості більш вузька [3].

Тактичні плани підприємства складаються з таких основних розділів:

маркетингової програми: планів маркетингу для основних виробів і загального плану усієї продукції підприємства;

виробничої програми: завдань з виробництва окремих видів продукції в натуральному й вартісному вираженні (у показниках валової, товарної й реалізованої продукції) з урахуванням підвищення якості та обґрунтування виробничої програми потужністю підприємства;

плану розвитку науки і техніки: заходів щодо створення й освоєння нових виробів, впровадження нової техніки й технології;

плану з праці й кадрів: зростання продуктивності праці, чисельності персоналу за категоріями, фонду оплати праці, середньої заробітної плати працівників, балансового розрахунку додаткової потреби в робітниках та службовцях і джерел її забезпечення;

плану капітального будівництва: обсягів капітальних вкладень, будівельних і будівельно-монтажних робіт, технічного переоснащення підприємства, введень в експлуатацію основних фондів і виробничих потужностей;

плану матеріально-технічного забезпечення: визначення потреб виробництва у матеріально-технічних ресурсах та джерел їх забезпечення, а також розрахунків щодо зниження питомих витрат сировини, матеріалів, палива й енергії;

планування собівартості, прибутку й рентабельності: собівартості основних видів продукції, валової, товарної та реалізованої; кошторису витрат на виробництво; прибутку і рентабельності за видами діяльності та у цілому по підприємству;

фінансового плану: потреби у власних оборотних коштах і завдань з прискорення їх обіговості; балансу доходів і витрат; взаємовідносин з бюджетом, кредитних відносин;

плану соціального розвитку колективу: заходів щодо поліпшення умов праці, відпочинку й побуту працівників підприємства;

плану заходів щодо охорони природи й раціонального використання природних ресурсів, містить такі напрямки: охорону й раціональне використання водних ресурсів; охорона повітряного басейну; охорону й раціональне використання мінеральних ресурсів.

Змістова характеристика тактичних планів також передбачає виокремлення за певними ознаками показників, за якими встановлюються планові завдання, визначається ступінь їх виконання, оцінюється діяльність підприємства взагалі.

Показники, що застосовуються у плануванні, поділяються:

за економічним змістом - на натуральні, трудові й вартісні;

за економічним призначенням - на кількісні і якісні (продуктивність праці, фондовіддача, матеріаломісткість);

за способом характеристики предмета - абсолютні (прибуток) і відносні (рентабельність).


1.6 Основи прогнозування


1.6.1 Суть і принципи прогнозування

Прогнозування - це передбачення перспектив розвитку й стану певного явища, обєкта, системи, процесу в майбутньому, що базується на наукових методах та інтуїції.

Прогнозування розвитку (стану) підприємства або організації - це наукове обґрунтування ймовірних кількісних та якісних змін його (її) стану (рівня розвитку в цілому, окремих напрямків діяльності) у майбутньому, а також альтернативних способів і строків досягнення очікуваного стану.

Прогнозування, з одного боку, передує плануванню, а з іншого - є його складовою частиною, оскільки використовується на різних стадіях планової роботи, а саме на стадії аналізу середовища й визначення передумов для формування стратегій на стадії реалізації планів.

Прогнозування за своїм складом ширше від планування, оскільки, крім показників діяльності фірми, містить також дані про зовнішнє середовище.

Процес прогнозування базується на певних принципах, з яких головними є:

цілеспрямованість - визначення конкретних завдань;

системність - побудова прогнозу на основі системи методів і моделей, які характеризуються певною ієрархією та послідовністю;

наукова обґрунтованість - усебічне врахування вимог обєктивних законів розвитку суспільства, використання світового досвіду;

інформаційна єдність - використання інформації на однаковому рівні узагальнення й цілісності ознак;

адекватність обєктивним закономірностям розвитку - виявлення та оцінка стійких взаємозвязків і тенденцій розвитку обєкта;

комплексність - багаторівнева характеристика;

альтернативність - визначення можливостей розвитку обєкта за умови різних взаємозвязків і структурних співвідношень.


1.6.2 Види прогнозування та класифікація прогнозів

За обєктами прогнозування розрізняють:

науково-технічне;

економічне;

соціально-політичне.

Науково-технічне прогнозування - це прогнозування розвитку і впровадження досягнень науково-технічного прогресу в галузі народного господарства.

Економічне прогнозування - це процес розроблення економічних прогнозів, що ґрунтується на наукових методах пізнання економічних явищ і використання всієї сукупності методів, засобів і способів економічної прогностики [4].

Соціально-політичне прогнозування - процес розроблення науково-обґрунтованого судження про можливий варіант розвитку політичних подій та соціального розвитку в майбутньому, альтернативні шляхи і строки його здійснення, а також визначення конкретних рекомендацій для впровадження практичних заходів в умовах реальної діяльності.

У практичній діяльності підприємства використовують такі типи прогнозування:

)прогнозування з використанням інтуїції, яке ґрунтується на творчому передбаченні майбутнього;

)пошукове прогнозування - це спосіб наукового прогнозування від даного моменту до майбутнього. Воно ґрунтується на наявності інформації. Пошукове прогнозування може бути традиційним (прогноз є екстраполяцією минулого в майбутнє) і новаторським, альтернативним (якщо існує декілька варіантів розвитку підприємства з урахуванням змін зовнішнього і внутрішнього середовищ);

)нормативне або нормативно-цільове прогнозування, яке полягає у тому, що спочатку визначаються цілі, орієнтири на майбутнє, а вже потім оцінюється розвиток підприємства, виходячи із встановлених цілей. У цьому разі застосовуються якісні методи дослідження, оскільки підприємство не має необхідних вихідних даних.

Безпосередньо самі прогнози можна класифікувати за такими ознаками:

)за ступенем вірогідності:

гіпотетичні прогнози (гіпотеза - судження, що характеризує наукове передбачення на рівні загальної теорії) - здійснюються без послідовних розрахунків, без урахування обмежень та можливості впливати на розвиток подій;

аналітико-розрахункові прогнози - здійснюються на основі попередніх розрахунків без можливості істотно впливати на події;

директивно-розрахункові прогнози - здійснюються на основі послідовних розрахунків і з можливістю впливати на розвиток подій;

)за часом попередження:

довгострокові - понад 15 років;

середньострокові - 5-15 років;

короткострокові - до 5 років;

)за масштабом:

глобальні;

для країни;

для галузі;

для підприємства.

Основними обєктами прогнозування на рівні підприємства (фірми) є: потреба в продукції підприємства, потреба підприємства у виробничих ресурсах (матеріальних, фінансових, трудових, інформаційних).


1.6.3 Методи прогнозування

Залежно від джерел інформації, технології її обробки та одержаних результатів економічні методи прогнозування поділяються на дві порівняно великі групи: фактографічні та евристичні [5].

Фактографічні методи прогнозування базуються на використанні фактичних матеріалів, що детально характеризують зміни в часі усієї сукупності чи окремих ознак (показників) обєкта прогнозування.


Рисунок 1.3 - Методи прогнозування

Основними у цій групі є такі методи:

метод екстраполяції - один з основних для прогнозування розвитку складних виробничих систем; базується на припущенні про незмінність чинників, що визначають розвиток обєкта дослідження. Сутність методу екстраполяції полягає в поширенні закономірностей розвитку обєкта в минулому на його майбутнє;

метод функцій - базується на використанні так званих автокореляційних функцій (автокореляція - визначення взаємозвязку між сусідніми членами часового ряду).

В основу евристичних методів формування прогнозів покладене використання логічних прийомів, методичних правил, підходів. Конкретні методи прогнозування цієї групи обєднуються у дві підгрупи - інтуїтивні та аналітичні.

До інтуїтивних методів належать:

метод експертних оцінок. Використовується у разі відсутності достатньої статистичної інформації або її непридатності для прогнозування певних явищ. В основу методу покладено спосіб збирання необхідної інформації переважно шляхом анкетування. Застосовуються два підходи до використання цього методу прогнозування: індивідуальні й групові оцінки. Сутність індивідуальних оцінок полягає у тому, що кожний експерт дає незалежну оцінку у вигляді інтервю або аналітичної записки. Групові оцінки базуються на колективній роботі експертів та на отриманні сумарної оцінки від усієї групи експертів;

метод «мозкової атаки» - є різновидом методу групових експертних оцінок. Сутність методу - колективна генерація ідей шляхом проведення дискусій.

До аналітичних методів належать:

метод морфологічного аналізу - базується на використанні комбінаторики. Тобто досліджуються всі можливі варіанти, виходячи із закономірностей розвитку обєкта прогнозування, що досліджується та аналізується (морфології). Прогнозована оцінка розвитку підприємства (організації) здійснюється шляхом комбінування можливих варіантів розвитку обєкта;

метод побудови «дерева цілей» - застосовується в прогнозуванні з метою поділу основних завдань на підзавдання й обґрунтування між ними звязків;

метод оптимізації - дає можливість враховувати максимально можливу кількість чинників, які впливають на техніко-економічні показники, і на цій основі вибрати найкращий варіант прогнозу.


1.7 Функціонування системи планування на підприємстві


План - це кількісний вираз цілей та розробка шляхів їх досягнення. Іншими словами, це результат планування, мотивована модель дій, створена на основі конюнктурного прогнозу економічного середовища і поставленої мети.

План підприємства (фірми, компанії) - це завчасно розроблена система заходів, що передбачає цілі, зміст, збалансовану взаємодію ресурсів, обсяг, методи, послідовність і строки виконання робіт по виробництву і реалізації продукції або наданню послуг. План дозволяє підприємству оцінити наскільки реальне досягнення поставлених цілей, що допомагає, а що заважає їх досягати.

Планування - це процес перетворення цілей підприємства в прогнози та плани, процес визначення пріоритетів, засобів та методів їх досягнення.

Система планування згідно з теорією систем може розглядатися із двох точок зору. Якщо елементами системи вважаються субєкти планування (керівники і розробники планів) та процеси обробки інформації, то система планування виступає як цілеорієнтована множинна сукупність субєктів планування або цілеорієнтована множинна сукупність процесів планування, між якими існують специфічні взаємозвязки.

Якщо елементами системи розглядати результати планування, тобто інформацію, що міститься у планах, то система планування інтерпретується як цілеорієнтована множинна сукупність планів, між якими існують специфічні взаємозвязки [6].

Обидва підходи не суперечать один одному, оскільки плани утворюють інформаційну складову будь-якої системи планування.

В практиці планування можна виділити три напрями планування: прогресивне, ретроградне і кругове.

Прогресивне планування (спосіб «знизу-вверх»). Планування здійснюється від нижчих рівнів підприємства до вищих.

Ретроградний метод («зверху-вниз»). В цьому випадку процес планування здійснюється виходячи із планування підприємства шляхом деталізації його показників зверху вниз по ієрархії. При цьому структурні підрозділи повинні перетворювати поступаючі до них плани в плани своїх підрозділів.

Круговий метод («зустрічне планування»). Він являє собою синтез вищерозглянутих методів. Круговий метод передбачає розробку планів в два етапи. На першому етапі («зверху-вниз») виробляється поточне планування за основними цілями. На другому етапі («знизу-вверх») розробляється кінцевий план на основі деталізованих планів. При цьому в плани включаються найбільш позитивні рішення.

Процес планування як доцільна діяльність людей має свою технологію, яка являє собою послідовність робіт, що виконуються при складанні планів.

Процес планування складається із наступних етапів:

)Визначення цілей планування. Вони являються вирішальними факторами при виборі форми і методів планування.

)Аналіз проблеми. На цьому етапі визначається вихідна ситуація на момент складання плану і формується кінцева ситуація.

)Пошук альтернатив. На цьому етапі серед можливих шляхів вирішення проблемної ситуації вибирається найкращий та розробляються необхідні дії.

)Прогнозування. На цьому етапі формується уява про розвиток ситуації, яка планується.

)Оцінка. На цьому етапі проводяться оптимальні розрахунки для вибору найкращої альтернативи.

)Прийняття планового рішення. Вибирається і оформляється єдине планове рішення.

Допоміжними засобами, що забезпечують процес планування є засоби, які дозволяють автоматизувати технологічний процес розробки планових рішень. Сюди входить технічне, інформаційне, програмне, організаційне і лінгвістичне забезпечення. Комплексне використання цих інструментів дозволяє створити автоматизовану систему планових розрахунків (АСПР).

Побудова системи планування повинна відповідати цілій низці принципів, основними з яких є: цілеспрямованість, єдність і повнота, інтегрованість за змістом у часі, гнучкість, точність. Р. Акофф пізніше обґрунтував ще один принцип планування - принцип участі [7].

Принцип єдності полягає в тому, що планування повинно носити системний характер, тобто означає існування сукупності елементів планування їх взаємозвязок, наявність єдиного напряму їх розвитку, орієнтованого на загальні цілі. Елементами планування на підприємстві є окремі підрозділи, що входять до нього та окремі складові процесу планування. Плани і процеси планування, які лежать в їх основі, повинні бути інтегрованими з орієнтацією на цілі, тобто вони мають бути змістовно повязаними. Змістова орієнтація досягається відповідністю системи планування і орієнтаційної структури підприємства. Взаємозвязок між підрозділами здійснюється на основі координації на горизонтальному рівні, тобто на рівні функціональних підрозділів (виробничого відділу, відділу маркетингу тощо). Єдиний напрямок планової діяльності, загальні цілі всіх елементів підприємства стають можливими у рамках вертикальної єдності всіх підрозділів (наприклад, підприємство - цех - бригада) та їх інтеграції.

Координація планової діяльності окремих функціональних підрозділів виражається в тому, що планування жодної частини підприємства не можна здійснювати ефективно, якщо воно не буде повязано з плановою діяльністю його окремих одиниць. Крім того, зміни в планах одного із підрозділів повинні бути відображенні і в планах інших підрозділів.

Інтеграція планової діяльності виражається в тому, що:

Кожна з підсистем планування діє, виходячи із загальної стратегії підприємства або фірми, окремий план - це частина плану більш високого підрозділу й підприємства в цілому.

Всі плани - це не просто сукупність, набір документів, а їх взаємоповязана та узгоджена система.

Узгодження планів може здійснюватися послідовно або паралельно (синхронно). Необхідність узгодженості планів всіх рівнів управління у всіх структурних підрозділах підприємства обумовлює послідовний характер узгодження. На великих підприємствах зі складною організаційною структурою процес планування здійснюється комбіновано «зверху-донизу» і «знизу-доверху» відповідно до так званого принципу «зустрічного потоку». Процедура планування у такому випадку передбачає багаторазовий процес узгоджень на кількох рівнях управління.

Принцип участі тісно повязаний з принципом єдності і полягає в тому, що кожний працівник підприємства стає учасником планової діяльності, незалежно від посади і від виконуваних функцій. Тобто в процесі планування повинні брати участь усі ті, кого воно безпосередньо стосується. При цьому кожний із учасників планування одержує більш глибоке розуміння цілей підприємства, він отримує більш обширнішу і обєктивну інформацію про підприємство, про різні сторони його життя. Особиста участь працівників підприємства, в тому числі і рядових, приводить до того, що плани підприємства стають їх особистими планами. Застосування принципу участі сприяє тому, що працівники, займаючись плануванням, розвивають себе як особистість, у кожного з них появляються нові мотиви до ефективної праці, а підприємство набуває додаткові ресурси для вирішення своїх майбутніх завдань. Планування, засноване на принципі участі, ще називають парсипативним, оскільки планування поєднує дві функції: оперативне керування і планування. Плани перестають бути «чимось» для керівників, керівники самі залучаються до їх складання.

Принцип безперервності передбачає здійснення процесу планування на підприємстві в рамках встановленого циклу і так, щоб розроблені плани безперервно переходили на зміну один одному.

Процес планування повинен бути безперервним, виходячи з важливих передумов:

)невизначеності зовнішнього середовища та наявності непередбачених змін, що роблять необхідним постійне коригування планів підприємства відносно змін зовнішніх умов і відповідне їх виправлення та уточнення;

)змінюються не лише фактичні передумови, але й уявлення підприємства про свої внутрішні цінності та можливості. Якщо підприємство не буде враховувати такі зміни, запланований та отриманий результат може бути нікому не потрібним.

Принцип гнучкості взаємоповязаний з принципом безперервності і полягає в тому, що план і процес планування може змінювати свою направленість в звязку з виникненням непередбачуваних ситуацій. Для здійснення принципу гнучкості плани повинні складатися так, щоб в них можна було вносити зміни, повязуючи їх із зміною внутрішніх та зовнішніх умов діяльності. Досягненню гнучкості планування сприяє розробка альтернативних планів. При формуванні системи планування варто досягати економічної ефективності і не допускати «надлишку планування», що сковує ініціативу персоналу, знижує мотивацію працівників, а надмірні витрати не компенсуються результатами.

Будь-який план повинен бути складений з високим рівнем точності, тобто плани повинні бути конкретизовані і деталізовані, враховувати зовнішні і внутрішні умови діяльності підприємства.

Для ефективного функціонування системи планування на підприємстві потрібно створити певні передумови: організаційні, інформаційні та кадрові. Організаційна структура підприємства має бути адекватною системі планування з тим, щоб органи управління й організаційні одиниці, які утворюють відповідно організаційну та планову піраміди, перекривали одна одну. Процедури планування мають бути сплановані з погляду на їх організаційне забезпечення. Крім того, побудова системи планування на вітчизняних підприємствах відбувається за умов перехідного періоду, коли раніше діючі системи майже зруйновані, а нові вимагають становлення.

До основних проблем побудови ефективної системи планування на підприємстві відносяться:

)орієнтація на короткострокові результати діяльності, нерозвиненість стратегічного управління, відсутність систематичного контролю за відповідністю результатів поточної діяльності підприємства його стратегічним цілям;

)фрагментарність та відсутність комплексності поточних планів, зниження рівня координації у системі;

)практично повна відсутність роботи на ринку, не розробленість методично-аналітичної бази для аналізу ринку;

)нерозвиненість корпоративного управління, розбіжності інтересів власників, управлінського персоналу та колективу.


1.8 Чинники, що впливають на вибір форми планування


У практичній діяльності підприємства використовують різні види планування, а найчастіше їх комбінацію. Вибір тої чи іншої форми плануванні залежить від багатьох чинників. Домінуюче становище у тому числі займає специфіка підприємства. Наприклад, фірма, що займається виготовленням одягу, планує свою продукцію трохи більше 1-2 років, а суднобудівна ферма - щонайменше 5-10 років [8].

Серед сили-силенної чинників, які впливають форму планування можна назвати три основні:

) чинники, зумовлені специфікою фірми (концентрація капіталу, рівень механізації і автоматизації управління фірмою, географічне розташування фірми тощо.)

Тут зміст плану приймає різноманітні форми залежно загальних умов відтворення, науково-технологічного розвитку, методів і особливості управління фірмою.

Найважливішим із чинників, визначальних внутрифірмого планування, є концентрація капіталу. Наприклад, мінімальний розмір основних виробничих фондів у низці галузей американської промисловості становить сотні мільйонів. Концентрація капіталу посилюється з допомогою процесів диверсифікації і інтернаціоналізації капіталу [9].

У структурі найбільших компаній є десятки наукових лабораторій, сотні виробничих підрозділів, складна система матеріально-технічного забезпечення і збуту готової продукції, куди входять агентів на збуті й українські підприємства технічного обслуговування споживачів наукової продукції. Це висуває жорсткі вимоги до координації учасників виробництва, необхідності планування їхніх спільних зусиль.

Важливе значення має і те що у останнім часом у багатьох країн наявне істотне відставання темпи зростання платоспроможності населення від темпи зростання виробничих потужностей.

Ця обставина призводить до посилення ролі збуту у діяльності компаній. І тут маркетинг стає найважливішим об'єктом планування для підприємства.

Істотно впливає на процес планування надає механізація і автоматизація управління, що вже знайшло себе у форми і методи планування [10]. Оскільки дозволяє поліпшити ступінь узгодженості і збалансованості планів різних функціональних областей виробничо-господарської роботи і структурних підрозділів підприємства, підвищує загальну культуру планової праці та т. п.

) чинники довкілля.

група чинників прямого впливу входять такі чинники, які визначають безпосередньої впливом геть прийняті планові рішення на формі різних умов та. Суб'єктами такого впливу може бути постачальники і споживачів, конкуренти професійні спілки, центральні і місцевих органів державної влади т. п.;

до групи непрямого впливу входять чинники, які надають однозначного впливу планове рішення.

Кількість чинників, куди суб'єктів господарювання зобов'язані реагувати, і навіть рівень варіантності кожного чинника становлять складність довкілля, яка може мати різну динаміку зміни.

Рухливість середовища - це швидкість змін - у оточенні підприємства. Для різних господарюючих суб'єктів ці зміни може бути різної інтенсивності. Наприклад, підприємствам електронної, фармацевтичної та хімічної промисловості зовнішня середовище змінюється швидшими темпами, ніж для кондитерської промисловості чи підприємств із виробництва запасними частинами до автомобілів. Критерії, зумовлені специфікою процесу планування.

) у яких би господарюючих суб'єктів процес планування ні здійснювався, він має те ж структуру, має відповідати типових вимог, що також стосується на виборі конкретних форм планування. Наприклад, під час виборів форми планування на вирішальній ролі можуть грати такі критерії:

повнота планування, передбачає, що з складанні плану повинні бути враховані усі події і психологічні чинники, що мають значення ухвалення рішення;

деталізація планування, що означає необхідність визначення з достатньою мірою подробиці всіх планованих показників;

точність планування, що має бути досить високої задля досягнення поставленої мети;

еластичність і гнучкість планування. Дані вимоги означають можливість плану пристосовуватися зміну різних умов.

Критерієм ефективності внутрішньофірмового планування є як і ступінь її використання практично як керівництво до дії. Багато керівників й фахівці часто відзначають, що план підприємств «ж не працюють». При ретельному аналізі з'ясовується, що які й що неспроможні працювати [11]. Це відбувається переважно оскільки плани охоплюють занадто період, поширюються на дуже серйозні системи та зіштовхуються з великою числом випадкових процесів і подій. Тож у системі внутрішньофірмового планування необхідно мати організаційну структуру, що забезпечує постійне коригування планів відповідно до змін зовнішнього середовища й внутрішніх умов. Та розглянути чинники, які істотно впливають на методи й організацію внутрішньофірмвого планування, що віднаходить свій прояв у наступному:

) з'являється необхідність поділу функцій під управлі-нням підприємством, і планування своєї діяльності. Поділ праці у бік відділення функцій стратегічного планування від оперативної поточної планової роботи, відділення планування від розробки та здійснення планів виробництва та реалізації продукції.

У організації планування і контролю за виконанням планів більшою мірою діють принципи поділу праці та ієрархії управління, щаблі якої визначаються організаційної структурою управління. Організаційна структура управління підприємством - ключем до розуміння методики, завдань та молодіжні організації планування.

) підвищується складність плану. Він стає комплексом різних показників, заходів, різних за характеру, термінів, виконавцям. Зростає плановий період, куди можна вкласти початок і поклала край роботи з розробки і освоєння нового вироби, придбання і нової техніки. У зв'язку з цим зростає роль тривалих перспективних планів й необхідність координації їх з середньостроковими і поточними планами [12].

) планування перетворюється на особливу сферу господарську діяльність, яка може здійснюватися за певних економічних, матеріальних умовах. Вона стає необхідною умовою функціонування фірми при що склалося рівні усуспільнення виробництва. Але ускладнення процесу планування призводить до того, що його здійснює лише велика фірма, що має при цьому відповідних фахівців, техніку. Служби внутрішньофірмового планування перетворюються на своєрідний інструмент концентрації та контролю капіталу


1.9 Організація внутрішньофірмового планування


План підприємства з своїм змістом представляє сукупність взаємозалежних заходів із підвищення прибутку рахунок збільшення ефективності використання всіх застосовуваних ресурсів і реалізації послуг. Успішність, ефективність системи планування визначається значною мірою рівнем організації, спрямованої на планомірне поєднання основних елементів системи планування:

) плановий персонал, сформований в організаційну структуру;

) механізм планування;

) процес обґрунтування, ухвалення і реалізації планових рішень (процес планування);

) кошти, щоб забезпечити процес планування (інформаційне, технічне, математико-програмне, організаційне і лінгвістичне забезпечення) [13].

Система організації планування має бути спрямована створення найсприятливіших умов вдосконалення процесів виробництва й управління підприємством. Якщо теорія планування розкриває закономірності та принципи обґрунтування планових рішень, то організація планування досліджує процесно-структурний аспект.

Плановий персонал. Сюди входять всі фахівці, які якоюсь мірою виконують функції планування. Причому кого їх планові функції може бути основними видами діяльності (наприклад, для співробітників планово-економічного відділу), а інших - поєднуватися коїться з іншими видами діяльності (наприклад, спеціалісти конструкторського відділу можуть поруч із плануванням конструкторської підготовки виробництва займатися конструюванням нових виробів) [14].

Інноваційний характер діяльності планових працівників пред'являє особливі вимоги до кадрову політику, що включає:

) набір кадрів, включаючи пошук, вибір, і оренду;

) розстановку (зайняття посади);

) зайнятість, включаючи оцінку активності й винагорода;

) розвиток (просування);

) звільнення (плинність, звільнення).

Кадровим працівникам доводиться вирішувати найрізноманітніші завдання: поставити крапку і збалансувати коротко- і довгострокові підприємства, визначити, що важливіше - збільшити свій частку ринку або підвищувати їхню продуктивність вкладеного капіталу.

Зростання ролі планових працівників у управлінні можна пояснити такими причинами:

) зростанням інвестиційного і наукомісткого характеру сучасного виробництва;

) посиленням за умов конкуренції пріоритетності якості та науково-технічного рівня продукції.

) підвищенням значимості творчої праці всіх працівників;

) посиленням колективного характеру праці, обумовленою підвищенням складності техніки і технології [15].

Перелічені чинники дуже гостро ставлять проблему підвищити рівень організації планової роботи, обліку у роботі підприємства індивідуальних якостей планувальників, їх особистісних установок і психологічних переваг, глибоку зацікавленість в кінцевих результатах праці. А, щоб успішно виконувати своїх функцій, плановик - менеджер крім високої професійної кваліфікації повинен мати здатність до навчання, спілкування.

Кожне підприємство наближається до вибору організаційної структури планування суворо індивідуально. Проте, можна назвати групи підприємств із найбільш типовими схемами таких структур.

У основі цієї класифікації лежить галузевої ознака. Усі підприємства (об'єднання) по галузевою ознакою можна розділити натри групи: галузеві, багатогалузеві і міжгалузеві.

До галузевої групі ставляться підприємства (об'єднання), діяльність яких обмежується якоюсь однією галуззю промисловості. Наприклад, підприємства випускають сталь, нафтопродукти, перероблене мінеральну сировину й т.д.

Практика показує, що ОС планування в господарюючих суб'єктів щодо проста. У одних господарюючих суб'єктів планування повністю централізовано лише на рівні вищого керівництва, за іншими - централізація в плануванні підвідомчими підприємствами відносно високу самостійність до прийняття рішень, узгоджується з децентралізацією у керівництві відділеннями із боку вищої адміністрації [16].

Відділення поруч із керівництвом структурними виробничими одиницями (цехами, корпусами, виробництвами, підприємствами) можуть керувати інші види діяльності: постачальницько-сбитовими, науково-дослідними і дослідно-конструкторськими роботами й т. п.

Таке виробничо-сбитовое відділення може об'єднувати групу спеціалізованих підприємств, що характеризує горизонтальну інтеграцію виробництва. Відділення створюються з розширення каналів реалізації продукції і на забезпечення власного виробництва усіма необхідними компонентами: напівфабрикатами, сировиною, тарою, запасними частинами, ремонтної базою, сервісним обслуговуванням продукції і на т.д.

Група багатогалузевих господарюючих суб'єктів об'єднує, зазвичай, великі промислові концерни, котрі за характеру своєї продукції зайняті у двох-трьох і більше галузях промисловості [17].

Прикладом такої форми організації виробництва та планування може бути найбільший у США концерн «General Motors». Його організаційну структуру управління, як і інших американських концернів, складається з чотирьох основних ланок:

) вищої адміністрації, спрямовуюча всю діяльність концерну;

) адміністрації виробничих груп, координуючих діяльність виробничих підрозділів;

) адміністрації відділень, здійснюють керівництво за роботою підприємств;

) адміністрації самих підприємств.

Кожне відділення є комплексом взаємозалежних підприємств, які містяться у різних районах. У нашому розумінні відділення - це велике виробниче об'єднання, до якого входять підприємства двох рівнів. Перший рівень представлений підприємствами з високим рівнем спеціалізації, напівфабрикати. Вони поставляють продукцію на складальні підприємства другого рівня, де виготовляється кінцевий продукт. У цьому сутність вертикальної інтеграції виробництва, у багатогалузевих компаніях, де будується всю систему планування та управління.

Компанії, які відносяться до міжгалузевих суб'єктів господарювання спеціалізуються на випуску продукції, споживаної галузевими і багатогалузевими підприємствами і об'єднаннями. Багатоотраслева компанія може водночас випускати деталі складальні одиниці для автомобільної та авіаційної промисловості, ізоляційні й будівельні матеріали на будівництво, пакувальні матеріали для харчової в промисловості й т. п. [18]. Конкуренцію із боку галузевих і багатогалузевих компаній такі організації витримують з допомогою нижчих витрат внаслідок високої спеціалізації виробництва та масового випуску продукції.

Система планування в міжгалузевих компаніях багато в чому ідентична системі, прийнятої у допоміжних підрозділах великих галузевих і багатогалузевих концернів, що виробляють продукцію у основному задля потреб основних допоміжних підрозділів, і лише частково реалізують інших компаній. Проте за наявності уніфікованих блоків планування навіть у однотипних суб'єктів господарювання є розбіжності у засобах та методів реалізації, що свідчить про сталий розвиток й удосконаленні системи планування відповідно умовами виробництва та довкілля.

Багатоступінчастість в плануванні склалася не відразу, а поступово, зі зростанням компаній, як об'єктивна реакція на умови господарювання, зумовлені довкіллям [19].

Під механізмом планування розуміється сукупність засобів і методів, з допомогою яких приймаються планові рішення, і забезпечується їх реалізація.

Механізм планування включає у себе:

) апарат вироблення цілей і завдань функціонування підприємства;

) функції планування;

) методи планування.

Тепер про ці компоненти докладніше.

Мета і завдання планування. Перехід до ринкової економіки істотно змінює систему цілей і завдань підприємства, що у планової економіки задавалася директивно.

В загальному вигляді постановку цілей можна з'ясувати, як процес прийняття планових рішень, який передує майбутньому дії. Цілі діяльності всіх структурних підрозділів підприємства вже повинні бути ув'язані між собою.

Тільки керівництво вищої ланки здатна забезпечити оптимального поєднання цілей і завдань окремих підрозділів зі спільними цілями діяльності підприємства [20].

Система цілей підприємства залежить від компонентів:

) зовнішніх можливостей та обмежень (характер довкілля, що у відношенні цілей можна структурувати економічну, технологічну і правову);

) можливості та обмеження (визначаються трудовими ресурсами фінансових ресурсів, матеріальних ресурсів);

) схильність до ризику.

Система цілей діяльності підприємства має відповідати наступним вимогам:

) повинно бути функціональними, щоб керівники різних рівнів могли легко трансформувати мети, поставлені більш рівні, до обов'язків для нижчестоящих рівнів;

) слід установити тимчасова зв'язок між довгостроковими і короткостроковими цілями;

) слід забезпечити необхідну концентрацію ресурсів;

) потрібно завжди ставити систему цілей;

Під функціями планування розуміються види праці, породжувані поділом праці всередині процесу планування, тобто ж будь-яку роботу, будь-яку дію, скоєне у процесі формування плану і спрямоване зміну стану підприємства [21].

До складу функцій планування входять такі:

) зменшення складності. Найважливішою функцією планування є подолання реальною складності планованих об'єктів і процесів;

) мотивація. З допомогою процесу планування має ініціюватися ефективне використання матеріального і інтелектуального потенціалу підприємства;

) прогнозування. Однією з функцій планування є максимально точне прогнозування стану як зовнішньої, і внутрішнього середовища підприємства шляхом систематичного аналізу всіх згаданих чинників. Якість прогнозу визначає і якість плану;

) безпека. Планування має враховувати чинника ризику, щоб уникнути або зменшити його;

) оптимізація. Відповідно до даної функцією планування має забезпечити вибір допустимих і найкращих, з погляду обмежень, альтернатив використання ресурсів;

) функція координації й інтеграції. Планування має об'єднувати як у процесі розробки плану, і у процесі її реалізації. Також має запобігати конфлікти, враховувати інтеграцію різних галузей діяльності підприємства;

) функція упорядкування. З допомогою планування створюється єдиний порядок дій всіх співробітників.

) функція контролю. З допомогою планування можна налагодити ефективну систему контролю над виробничо-господарської діяльністю підприємства [22].

Методи планування для підприємства:

) Балансовий метод, найширше використовується у разі планування на народногосподарському рівні. Він застосовується й лише на рівні підприємства. З використанням цього складаються такі види балансів:

матеріальні (баланси палива, електроенергії, устаткування, будівельних матеріалів тощо.);

трудові (баланс робочої сили в);

фінансові (баланс грошових прибутків і витрат, бухгалтерський баланс, касовий план та інших.);

) нормативний метод, сутність його у цьому, що з плануванні застосовується цілу систему і нормативів використання ресурсів підприємства (добові норми витрат сировини й матеріалів, норми вироблення і обслуговування, трудомісткість, норми чисельності, нормативи використання машин і устаткування, нормативи організації виробничого процесу, тривалість виробничого циклу, запаси сировини, матеріалів і палива, незавершеного виробництва) [23].

Цей метод може успішно застосовуватися лише, якщо використовується прогресивна нормативна база, тобто. коли норми і нормативи переглянуті з урахуванням планованих заході впровадження нової техніки і технології і навіть вдосконаленню організації виробництва та праці;

) Програмно-цільовий метод, переважно використовується у разі планування НТП, оскільки він дозволяє:

зосередити і направити ресурси підприємства виконання найважливіших науково-технічних програм;

забезпечити наскрізне планування - ідеї до впровадження у виробництво;

ув'язати реалізацію науково-технічних програм з планом економічного та розвитку підприємства;

) Метод планування по техніко-економічним чинникам, застосовується у основному плануванні витрат виробництва та реалізації продукції, виробничої програми розвитку й інших розділів плану економічного та розвитку підприємства [24].

У цьому методі планування враховуються такі чинники:

технічні (впровадження нової техніки і технології, нових матеріалів, реконструкція і технічне переозброєння підприємства міста і ін.);

вдосконалення організації виробництва та праці;

зміна обсягу виробництва, такий і асортименту своєї продукції; інфляція;

особливі чинники, пов'язані з специфікою підприємства міста і виробництва.

Цей метод застосовується розробки виробничої програми, плану з праці і кадрам, планів з недоліків виробництва та реалізації продукції [25].

Отже, практика українських компаній переконливо свідчить про необхідність бізнес-планування як інструменту, сприяючого підвищенню ефективності підприємництва, його стабілізації. Бізнес-план можна з повною упевненістю розглядати як форму планування, що визначає зміст цілей і завдань, термін і шляхи їх досягнення. Його значення обумовлене і можливістю використання бізнес-плану як засобу залучення необхідних ресурсів. Але потрібно не копіювати зарубіжний досвід побудови бізнес-плану, а будувати його відповідно до власних потреб.


2. Теорія розробки бізнес-плану


Бізнес-план - це документ, який описує всі основні аспекти майбутнього фірми чи нової діяльності, містить аналіз усіх проблем, з якими вона може зіткнутися, а також способи вирішення цих проблем.

Бізнес-план включає в себе всі основні сторони виробничо-господарської (комерційної) діяльності підприємства. Основна цінність бізнес-плану визначається тим, що він:

)дає можливість визначити життєздатність фірми в умовах конкуренції;

)містить орієнтир, як має розвиватися фірма [26].

Багато підприємців схильні недооцінювати роль внутрішньофірмового планування взагалі та підготовки обґрунтованого бізнес-плану зокрема. При цьому вони покладаються на власну інтуїцію та досвід, що встановилися неформальні зв'язки в ділових колах, що здаються хорошими ринкові перспективи і інші обставини. І багато з них зазнають серйозних труднощів при спробі чітко і в послідовній системі викласти своє бачення бізнесу. Підготовка і складання детального бізнес-плану перетворюється для них в важку обов'язок яку все-таки треба виконувати, і не абияк, а на високому професійному рівні.

Тому оволодіння технікою бізнес-планування є актуальним завданням підприємців. Починаючи свою діяльність, вони повинні ясно представляти потребу у фінансових, матеріальних, трудових та інтелектуальних ресурсах, джерела їхнього одержання, а також вміти чітко розраховувати ефективність використання ресурсів у процесі роботи фірми. Безсумнівно, бізнес-план є основою підприємницької діяльності. Залежно від ступеня опрацювання вихідного матеріалу розрізняють експрес-бізнес-план, техніко-економічне обґрунтування проекту, робочий бізнес-план, бізнес-план як інвестиційна заявка.

У цій роботі будемо розглядати робочий бізнес-план [27].

Він включає в себе такі розділи:

. Резюме (концепція бізнесу)

. Опис продуктів і послуг.

. План маркетингу. Дослідження та аналіз ринку.

. Конкуренція і конкурентна перевага.

. Оцінка ризиків.

. Виробничий план.

. Організаційний план.

. Фінансовий план.


2.1Теорія розробки резюме


Резюме фактично є стислою версією плану, своєрідним «повідомленням про наміри». Хоча резюме наводиться на самому початку бізнес-плану, складати його слід після закінчення роботи. Лише після того, як план повністю продуманий та написаний, можна в короткій формі викласти його зміст [28].

Резюме - це добре сконструйована система даних про комерційні перспективи підприємницького проекту, про виробниче, організаційне і фінансове забезпечення програми його реалізації.

Головне завдання резюме - показати, що підприємець добре усвідомлює основні положення бізнес-плану та здатний чітко й логічно їх викласти. Занадто детальне та великого обсягу резюме важко читати. Занадто стисле - може створити неадекватне уявлення про бізнес.

Резюме - це короткий (1-2 сторінки) огляд підприємницького проекту, його ключових, найбільш важливих та значущих аспектів [29].

Складання резюме - важливий та відповідальний етап завершення роботи над бізнес-планом. Тому резюме обовязково:

) має бути написане так, щоб максимально зацікавити в ознайомленні з бізнес-планом;

) має дати читачеві достатньо чітке уявлення про питання, детальніше розглянуті в основній частині бізнес-плану.

На практиці резюме складають, використовуючи вже написану основну частину бізнес-плану. 3 кожного його розділу відбирають найбільш суттєві та «яскраві» аспекти бізнесу.

Виклад матеріалу в резюме, як правило, починається зі стислого опису концепції пропонованого бізнесу та унікальних характеристик фірми, які дадуть змогу задовольнити потреби майбутніх клієнтів і забезпечити лідерство у відповідній сфері. Далі викладаються переваги й передбачувані результати діяльності фірми в кожній з функціональних сфер (маркетинг, виробництво, персонал, фінанси) з тим, щоб охарактеризувати фірму як життєздатну та унікальну організацію [30].

Орієнтовний перелік ключових аспектів бізнесу, які викладаються в резюме, такий:

) опис концепції бізнесу, його можливостей, котрі забезпечуватимуть переваги на ринку, та стратегії їх реалізації;

) відомості про цільовий ринок бізнесу (основні споживачі, особливості їх обслуговування, передбачувані обсяги продажу, частка ринку);

) унікальні характеристики бізнесу, найсуттєвіші конкурентні переваги фірми, які мають місце або будуть створені внаслідок реалізації розробленої стратегії;

) відомості про компетенцію й професіоналізм керівника фірми та членів команди менеджерів;

) основні передбачувані показники фінансової діяльності фірми (прибутковість, період досягнення беззбитковості, термін повернення інвестицій тощо).

Резюме завершується особистою оцінкою підприємцем шансів на успіх його проекту.

2.2Принцип опису продуктів та послуг


У цьому розділі бізнес-плану здійснюється опис послуг підприємства з позицій споживача, проводиться їх комплексна оцінка. 3 цією метою наводяться такі відомості:

) потреби, які задовольняються послугами. Основне призначення послуг - задоволення потреби клієнта фірми. У звязку з цим завдання бізнес-плану полягає в грамотному визначенні основної цінності послуг, акцентуванні уваги на потребах, які вони задовольняють, а не тільки на його характеристиках;

) у бізнес-плані слід відобразити: сферу застосування - основну і другорядну (непряма користь); перелік функціональних особливостей; фактори привабливості товару; переваги; фактори, які забезпечують унікальність;

) після цього необхідно визначити сильні і слабкі сторони послуг, дати повне уявлення про корисний ефект, який можна отримати від послуг, тобто, навіщо ця послуга потрібна. Споживач сприймає послугу як набір певних властивостей, відмітних особливостей, які і дають можливість отримати корисний ефект. Ці властивості і особливості визначаються специфікою послуг;

) показники якості. Безпосередньо з властивостями послуг повязані показники його якості: якість, ефективність, інші достоїнства [31]. Деякі показники якості можуть бути оцінені кількісно, відповідні дані наводяться в бізнес-плані. Набір властивостей, як і рівень якості, слід вимірювати в поняттях, відповідних купівельним уявленням;

) показники роботи із країнами ближнього та дальшого зарубіжжя. Якщо послуги вказуються на зовнішній ринок вказується можливість або доцільність застосування продукції, призначеної для внутрішнього ринку, до умов і вимог закордонних споживачів;

) основні напрями вдосконалення послуг. У цьому пункті наводяться основні цілі, напрями і можливості модернізації послуг з метою більшого задоволення запитів споживачів [32].

) можливі ключові фактори успіху. Наприклад, нова для ринку послуга, виграш в часі з появою послуги на ринку і так далі;

) зовнішні причини нововведень - науково-технічний прогрес, зміни потреб людей, насичення ринку товарами, загроза програшу в конкурентній боротьбі;

) внутрішні причини нововведень - прагнення керівництва розширити свій ринок, створити образ «підприємства-новатора».

У бізнес-плані важливо представити, які нові унікальні властивості має послуга, довести, що вона здатна викликати інтерес покупців [33].

Якщо пропоновані послуги знаходяться ще на стадії розробки, слід вказати, скільки ще часу і коштів буде потрібно до повного завершення розробки і представлення послуги на ринок.


.3 Теорія розробки плану маркетингу. Дослідження та аналіз ринку збуту


Ринок і маркетинг є вирішальними факторами для всіх компаній. Найдосконаліші технології можуть виявитися марними, якщо на них немає своїх покупців. Вивчення ринку - одна з головних проблем нового бізнесу. Таким чином, параграф бізнес-плану, присвячений ринку і маркетингу, часто є найбільш важким для написання [34].

Найперші відомості, які будуть потрібні при написанні даного розділу: хто буде купувати у фірми товари, де її ніша на ринку? Крім того, необхідно спрогнозувати ринок і знайти відповіді на питання про те, хто, чому і скільки буде готовий купити продукції завтра, післязавтра і взагалі протягом найближчих 2-х років. Такий пошук повинен проходити поетапно.

Перший етап - оцінка потенційної ємності ринку, тобто загальної вартості товарів, які покупці певного регіону можуть купити, скажімо, за місяць чи за рік. Величина ця залежить від багатьох факторів - соціальних, національних, культурних кліматичних, а головне - від економічних, в т.ч. від рівня доходів потенційних покупців, структури їх витрат, темпів інфляції, наявність раніше куплених товарів аналогічного чи подібного призначення і т.д.

Другий етап - оцінка потенційної суми продажів, тобто тієї частки ринку, яку фірма в принципі можете сподіватися захопити і відповідно тієї максимальної суми реалізації, на яку вона можете розраховувати [35].

У результаті такого аналізу (маркетингового дослідження), можна визначити приблизну кількість клієнтів за місяць, на яку можна розраховувати. Але щоб їх отримати реально, потрібний третій етап, третій крок до оцінки реальних обсягів продажів.

На цьому етапі належить оцінити, скільки реально можна продати або виручити за надання послуг у конкретних умовах діяльності фірми, при можливих витратах на рекламу і тому рівні цін, що керівництво фірми має намір встановити, а головне - як цей показник може змінюватися місяць за місяцем.

Підготовка такого прогнозу можлива за допомогою різних методів. Для дрібного бізнесу цілком можливо обмежитися експертними припущеннями, що спираються на власний професійний досвід розробника бізнес-плану або досвід фахівців [36].

Природно, що при цьому буде зібрана інформацію про можливих конкурентів: їх товари, якість продукції, приблизні ціни та умови продажу. Це теж повинно бути відображено в бізнес-плані, щоб інвестор міг оцінити повноту уявлення розробника про ринкову кон'юнктуру і продуманості проекту. Для цього треба відповісти на наступні питання:

)хто є найбільшим виробником аналогічних товарів?

)чи багато уваги і засобів вони приділяють рекламі?

) їх продукція: основні характеристики, рівень якості, дизайн, думка покупців.

) Який рівень цін на їх продукцію? Яка їхня політика цін?

Зовнішні фактори можуть мати різний вплив, починаючи від негативних моментів (підвищення активності конкурентів) і закінчуючи позитивними (підйом економіки). Але роль кожного фактора може змінюватися від позитивної до негативної і навпаки.

У маркетинг-плані підприємець повинен не лише викласти концепцію, а й подати бізнес як привабливу можливість для інвестицій, як кредитний ризик з великими перспективами або як пропозицію вигідного продажу продукту чи послуги [37].

Мета цього розділу - пояснити своїм потенційним інвесторам та партнерам основні елементи свого маркетингу, тобто для кожного товару (послуги) необхідно розробити свої власні плани маркетингу.

У цей розділ бізнес-плану будь-який підприємець обов'язково включає такі пункти, як: цілі і стратегії маркетингу, ціноутворення, схема розповсюдження товарів, методи стимулювання збуту, організація післяпродажного обслуговування клієнтів, формування громадської думки про підприємство та його товар.

Крім того, доцільно включати в додатки до плану маркетингу матеріали, які зможуть докладніше аргументувати твердження, закладені в плані. Це можуть бути: дослідження у даній галузі, листи підтримки, проспекти та огляди або публікації, які мають причетність до товару або послуги.

Основними критеріями оцінки якості плану маркетингу є:

) чіткість визначення потреб ринку;

) чіткість і переконливість думок з приводу того, як будуть здійснюватися продажі;

) повне висвітлення факторів маркетинг-плану, що забезпечує його об'єктивність і довіру рецензента;

) аргументованість розділу як основи стратегії маркетингу;

) простота викладення розділу.


2.4 Методи оцінки конкуренції і конкурентної переваги


Метою даного розділу бізнес-плану є обґрунтування вибору тактики конкуренції підприємства в умовах конкурентного ринку. Зміст розділу значною мірою ґрунтується на дослідженні діяльності конкурентів і порівнянні її з діяльністю фірми - розробника бізнес-плану [38].

Найважливішим напрямом дослідження діяльності конкурентів є бенчмаркинг, який можна визначити як дослідження технології, технологічних процесів і методів організації на кращих підприємствах; у партнерів і конкурентів у цілях підвищення ефективності власної фірми. У основу бенчмаркинга покладено аналіз переваги - це погляд на внутрішні функції, діяльність і досвід з такими цілями:

) визначити кращі результати;

) проаналізувати свою роботу;

) виявити недоліки у функціонуванні;

) усунути слабкі місця;

) створити мотивацію до постійного поліпшення.

Такий аналіз дає змогу:

) по-перше, чітко визначити сильні та слабкі сторони конкурентів та врахувати їхні помилки в процесі створення власного бізнесу;

) по-друге, усвідомити, в який спосіб можна побудувати власну конкурентоспроможну ринкову стратегію [39].

Крім того, ретельне спостереження за конкурентами допоможе підприємцеві вчасно усвідомити необхідність зміни своєї ринкової стратегії та перебудови власної

У бізнес-план рекомендується включати лише стисле обґрунтування вибору конкретного місця для фірми. Якщо важливе значення має фізичний вид обєкта, то доцільно додати фотографії, ескізи, план земельної ділянки або карту місцевості. Такі матеріали, як правило, розміщують у додатках.

Найбільш цінна конкурентна перевага - гарна репутація фірми, яка досягається важко, повільно і потребує великих витрат на її підтримку.


2.5 Види та оцінка ризиків


У кожному бізнес-плані обовязково приховано певні труднощі, які загрожують його існуванню. Для будь-якого підприємця дуже важливо вміти передбачити подібні труднощі і розробити стратегії їх подолання. Необхідно оцінити ступінь ризику і виявити ті проблеми, з якими може зіткнутися організація [40].

Загроза може бути від конкурентів, від власних прорахунків у сфері маркетингу і виробничої політики від помилок в підборі керівних кадрів, окрім цього, до ризиків належать пожежі і землетруси, страйки і міжнаціональні конфлікти. Чим глибше підприємець розробляє цю проблему, тим простіше і спокійніше йому виконувати бізнес-план.

У цьому розділі бізнес-плану необхідно виявити основні типи ризиків у діяльності підприємця, передбачити моменти їх можливих усунень.

Оцінюючи ризик, необхідно проаналізувати і оцінити такі фактори:

) Ступінь ризику, для чого необхідно встановити, чи є діяльність фірми освоєною або вона є новою; до якої сфери діяльності вона належить: з високим, середнім або низьким рівнем ризиків.

) Ступінь вірогідності досягнення очікуваних результатів: вірогідність успіху в досягненні запроектованих обсягів виробництва та обсягів реалізації продукції.

) Окремі найістотніші види ризиків: невиконання обовязків постачальниками; коливання попиту на продукцію; зміна цін; платоспроможності споживачів; порушення проектів реконструкції підприємства; помилки у плануванні; вплив конкурентних підприємств тощо. Доцільно визначити види ризиків, за якими можливе страхування.

) Заходи щодо мінімізації збитків, повязаних з комерційним ризиком.

Управління ризиком - це процес реагування на події і зміни ризиків у процесі виконання будь-якого проекту.

При цьому важливим є здійснення моніторингу ризиків. Моніторинг ризиків включає контроль ризиків протягом всього життєвого циклу бізнес-проекту. Якісний моніторинг ризиків забезпечує управління інформацією, яка допомагає ухвалювати ефективні рішення до настання ризикових подій.

Підприємницький ризик - це небезпека виникнення матеріальних і фінансових втрат, збитків від здійснення підприємницької діяльності, реалізації угод [41].

За джерелами виникнення ризики класифікуються на:

)політичні;

)господарські;

)форс-мажорні.

Політичні ризики обумовлені:

)ризиком зміни державного устрою, частими змінами уряду;

)нестабільністю політичної влади;

)неадекватністю політичних рішень.

Господарські ризики можуть включати:

)ризик зміни податкового законодавства;

)ринковий ризик (відсутність споживачів товарів та послуг);

)ризик капітальних вкладень (інфляція);

)ризик зміни цін постачальників;

)ризик затримки платежів за реалізовану продукцію;

)ризик неадекватного менеджменту тощо.

Форс-мажорні обставини включають:

)ризики землетрусу, повені, бурі, урагану, інших стихійних лих;

)ризик втрати майна при пожежі.

Існують такі групи методів зниження ризиків:

) технічні методи, які засновані на впровадженні різних технічних заходів, наприклад система протипожежного контролю, банківських електронних розрахунків і ін.;

) правові методи, такі як страхування, застава, неустойка (штраф, пеня), гарантія, завдаток тощо;

) організаційно-економічні методи включають комплекс заходів, спрямованих на попередження витрат від ризиків у випадках виникнення несприятливих обставин, а також на їх компенсацію у випадках виникнення втрат [42].

Найбільш поширеними організаційно-економічними методами зниження ризику є:

) розподіл ризику між учасниками проекту;

) страхування;

) резервування коштів на покриття непередбачених витрат;

) нейтралізація часткових ризиків;

) зниження ризиків у плані фінансування.

Будь-яке управлінське рішення приймається в умовах, коли результати не визначені і інформація обмежена. Отже, чим повніше інформація, тим більше передумов зробити кращий прогноз і знизити ризик.

Розрізняють такі форми управління ризиками, як активна, адаптивна і консервативна. Вибір ставлення до ризику визначає і тип стратегії розвитку організації. Його поведінка на ринку може бути з мінімальним ризиком і мінімальними результатами, середнім ризиком і середніми результатами, максимальним ризиком і максимальними можливими результатами.

Проведення роботи з виявлення, аналізу і зниження ризиків - це комплексна і взаємопов'язана діяльність, яка дозволяє виявити найбільш вразливі місця в бізнесі, передбачити заходи з нейтралізації (повністю або частково) можливості створення таких ситуацій. Відомо, що приблизно 20% причин виникнення ризикових ситуацій дають зниження результату діяльності підприємства на 80% і більше, a 80% причин дають лише 20% знижень результату. Таким чином, насамперед слід просто ранжувати всі наявні ризики за їх вагомістю і ступенем впливу на фінансові результати діяльності підприємства [43].

Особливо великий ефект при правильній організації роботи може спостерігатися при застосуванні методів зниження ризиків, які реалізуються за допомогою інформаційних систем. Таким чином, загальну оцінку інтегрального ризику можна і потрібно проводити не тільки на великих, але і на середніх і малих підприємствах при значній частці вкладень від величини загального капіталу з метою визначення масштабів величини можливого збитку а також з метою аналізу і сортування бізнес-проектів та недопущення банкрутства організації.


2.6 Правила розробки виробничого плану


Всі головні компоненти виробничої системи повинні бути описані в бізнес-плані. Крім технічного опису план виробництва повинен включати економічні розрахунки витрат виробництва. Виробничий план включає наступні пункти:

) основні методи надання послуг, їх особливості;

) загальну структуру виробничого процесу;

) необхідні сировина і матеріали;

) основні постачальники фірми;

) необхідні для організації надання послуг потужності, обладнання;

) передбачувана структура витрат;

) методи здійснення контролю якості;

) розташування компанії;

) робоча сила, необхідна для ведення виробництва сьогодні і в майбутньому.

2.7 Структура організаційного плану


Після відповіді на питання, як будуть надаватися послуги, важливо вирішити проблему набору персоналу і планування його роботи. Команда управління є ключем до впровадження ідей в успішний бізнес. Як правило, перевага віддається сформованій команді керівників, які суміщають технічні, управлінські, комерційні і ділові навички.

Основна мета цього розділу - надати інформацію про форму власності; забезпеченість фірми персоналом, визначити організаційну структуру виробництва і штатний розклад, які повинні сприяти досягненню певної мети бізнесу при мінімальних витратах [44].

Насамперед, в цьому розділі розглядаються питання керівництва і управління фірмою. Обґрунтовується організаційна управлінська група і описується роль кожного її члена. Аналізуються знання і кваліфікація всієї команди в цілому. У бездоганному випадку таланти і уміння кожного її члена доповнюватимуть один одного і охоплюватимуть всі функціональні сфери бізнесу (маркетинг, фінанси, виробничий процес). Також в цьому розділі мають бути наведені дані про керівників основних підрозділів, їх можливість і досвід, а також, про їх обов'язки; описується механізм підтримки і мотивації провідних керівників, тобто як їх зацікавити в досягненні поставлених у бізнес-плані цілей, як оплачуватиметься праця кожного керівника.менш важливою є розробка системи підбору кадрів. Фірмою обумовлюються принципи відбору співробітників, принципи найму, створення системи планування професійної підготовки, підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів, вибір методу і періодичність оцінки якості праці співробітників, система просування працівників по службі.

Ознайомившись з організаційним планом, читач має отримати уяву про того, хто здійснюватиме керівництво підприємством, яким чином складатимуться стосунки між персоналом на практиці, якою буде система розстановки кадрів і кадрова політика підприємства.

Організаційний план узагальнює таку інформацію:

) організаційна форма бізнесу;

) власники підприємства, менеджери, консультанти;

) потреба в персоналі;

) організаційна схема управління;

) кадрова політика і стратегія;

Важлива роль на підприємстві повинна належати кадровій політиці. Механізм реалізації кадрової політики - це система планів, норм і нормативів, а також організаційних, адміністративних, соціальних, економічних і інших заходів для вирішення кадрових проблем, задоволення потреб організації в персоналі.

На рівні організації ця система перерахованих заходів повинна створити сприятливі умови для нормального функціонування, розвитку і ефективного використання персоналу. Кожне підприємство розробляє свої власні принципи кадрової політики. До загальних принципів, характерних для більшості підприємств, можна віднести: справедливість, послідовність, дотримання трудового законодавства, рівність і відсутність дискримінації.

Обовязково в цьому розділі розробляють організаційну структуру управління організацією.

Організаційна структура підприємства тісно повязана з прийнятою організаційно-правовою його формою, наявністю філій, дочірніх компаній, характером спільної діяльності з партнерами [45].

Основні характеристики організаційної структури - чисельність управлінського персоналу за функціями управління, чисельність лінійного управлінського персоналу, кількість рівнів ієрархії системи управління підприємством, кількість структурних ланок на кожному рівні, ступінь централізації управління.

Лінійна організаційна структура управління. Вона характеризується тим, що на чолі кожного структурного підрозділу знаходиться керівник-єдиноначальник, наділений всіма повноваженнями і який здійснює одноосібне керівництво підлеглими йому працівниками і зосереджує в своїх руках всі функції управління. При лінійному управлінні кожна ланка і кожен підлеглий мають одного керівника, через якого поодинці проходять всі команди управління. В цьому випадку управлінські ланки несуть відповідальність за результати всієї діяльності керованих об'єктів. Мова йде про пообєктне виділення керівників, кожен з яких виконує всі види робіт, розробляє і приймає рішення, пов'язані з управлінням цим об'єктом [46].

Оскільки в лінійній структурі управління рішення передаються по ланцюжку зверху «вниз», а сам керівник нижньої ланки управління підпорядкований керівникові вищого над ним рівня, формується свого роду ієрархія керівників даної конкретної організації. У цьому випадку діє принцип єдиноначальності, суть якої полягає в тому, що підлеглі виконують розпорядження тільки одного керівника. Вищий орган управління не має права віддавати розпорядження будь-яким виконавцям, обходячи їх безпосереднього начальника.

Лінійна структура управління є логічно стрункішою і формально визначальнішою, але разом з тим і менш гнучкою. Кожен з керівників володіє всією повнотою влади, але відносно невеликими можливостями вирішення функціональних проблем, які вимагають вузьких, спеціальних знань.


2.8 Складові фінансового плану


Фінансовий план - це розділ, який узагальнює основні положення всіх попередніх розділів бізнес-плану у вартісному вираженні.

Цей розділ бізнес-плану дає можливість оцінити здатність забезпечувати надходження коштів в обсязі, необхідному для реалізації бізнес-плану та достатньому для обслуговування боргу (або виплати дивідендів, коли мова йде про інвестиції).

Потрібно детально описати потребу в фінансових ресурсах, передбачені джерела і схеми фінансування, відповідальність позикодавців і систему гарантій. Особливе значення потрібно приділити опису поточного і прогнозованого стану навколишнього середовища. Повинні бути відображенні фактори, які важко прогнозуються, їх альтернативні значення для різних варіантів розвитку подій [47].

Фінансовий план слугує необхідною умовою для раціональної організації роботи на всіх фінансових ділянках діяльності організації.

Під фінансовим плануванням розуміють визначення обсягу фінансових ресурсів, необхідних для діяльності організації, а також джерел їх надходження.

Основними принципами фінансового планування є:

) єдність фінансових планів полягає в єдності фінансової політики, єдиному підході до розподілу фінансових ресурсів, єдиній методології розрахунку фінансових показників та ін.;

) безперервність, яка означає взаємозв'язок довгострокових (перспективних), поточних і оперативних фінансових планів;

) стабільність, тобто незмінність показників фінансових планів.

Основними завданнями фінансового планування є:

) забезпечення діяльності необхідними фінансовими ресурсами;

) визначення напрямків ефективного вкладення капіталу, оцінка раціональності його використання;

) виявлення та мобілізація резервів збільшення прибутку за рахунок поліпшення використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів.

Основною метою складання фінансового плану є взаємоузгодження доходів і витрат у плановому періоді. При перевищенні доходів над витратами сума перевищення направляється до резервного фонду.

У процесі фінансового планування визначаються майбутні фінансові потреби: коли і які саме кошти будуть потрібні підприємцю у плановому періоді [48].

Для діючого підприємства важливо у фінансовому плані навести динаміку основних фінансових показників за минулі роки. Копії фінансових документів, що підтверджують ці показники, подаються в додатках.


2.9 Реалізація бізнес-плану на підприємстві


Ефективність бізнес-планування проявляється тільки після реалізації проекту в реальних виробничих або ринкових умовах. Це означає як необхідність підвищення якості планованих показників, так і можливість одержання високих реалізаційних результатів. Бізнес-план дає кожному підприємцеві чіткі орієнтири на період дії проекту. Порівнюючи одержувані результати із запланованими показниками, підприємець або менеджер може робити висновок про те, як «йде» його бізнес, а за необхідності прийняти організаційно-управлінські рішення для поліпшення своїх справ [49].

Етап реалізації бізнес-плану охоплює період від ухвалення рішення про інвестування проекту до початку комерційної діяльності фірми. Реалізація плану означає виконання проектних пропозицій і досягнення позитивних економічних результатів. Це передбачає використання лінійних і мережевих моделей, що зєднують у єдину систему різні види й етапи виконуваних робіт, які мають певну тривалість і вартість. Основні роботи, що передбачають реалізацію конкретного бізнес-плану на вітчизняних підприємствах, полягають у такому:

набір і комплектування команди впровадження;

створення й реєстрація господарської фірми;

придбання або розроблення прогресивної технології;

вибір підрядників, консультантів і постачальників;

підготовка заявкових документів;

формування й виставлення пропозицій;

обґрунтування ринкової ціни товару;

проведення переговорів і укладання контрактів;

придбання або оформлення оренди землі;

проведення будівельно-монтажних робіт;

закупівля й установлення технологічного устаткування;

укладення договорів про закупівлю матеріальних ресурсів;

здійснення маркетингових досліджень;

навчання й розміщення фахівців фірми;

завершення бізнесу-проекту;

освоєння виробництва продукції;

організація ринку збуту товарів.

У процесі реалізації бізнес-проекту розробляється план-графік виконання основних етапів робіт і складається уточнений кошторис витрат.

Планування й управління ходом робіт з реалізації розробленого бізнес-плану припускають створення системи поточного контролю й аналізу усіх витрат ресурсів. Для цього необхідно насамперед установити контрольні значення витрат ресурсів і строку виконання робіт, за якими можна визначити, як йдуть поточні справи, чи всі намічені плани виконуються. Варто перевіряти з певною періодичністю співвідношення доходів і витрат підприємства, стан готівки, рівень складських запасів, якість робіт та інше [50].

Коректується бізнес-план на основі отриманих контрольних показників. Коректування бізнес-плану дає можливість, не змінюючи загальної стратегічної мети бізнес-проекту, забезпечити в нових умовах оперативне планування й управління виробництвом і досягнення запланованих кінцевих результатів.


3. Бізнес-план дизайн-студії Design Plazа


.1 Резюме дизайн-студії «Design Plaza»

прогнозування бізнес дизайн студія

Бізнес-план був розроблений для дизайн-студія «Design Plaza», в якості основи для просування бізнесу з метою вибору оптимальної стратегії дизайн-студії, функціонування цього підприємства і отримання прибутку від його продукції.

Мета проекту - обґрунтування економічної ефективності діяльності дизайн-студії, що надає послуги розробки дизайн-проектів (продукції).

Основним завданням студії є виробництво, реалізація, збут продукту дизайн-студії і послуг для одержання прибутку. Надання високоякісних послуг та отримання прибутку (заробітку) є основною мотивацією.

Дизайн-студія функціонує в режимі онлайн, тому будь-якому нашому потенційному клієнтові зручно буде в будь-який час, з будь-якого куточка земної кулі ознайомитися з нашими послугами, подивитися наші роботи та відгуки наших клієнтів. Сайт знаходиться за адресою #"justify">Умови і допущення, прийняті в проекті:

) проект розроблений з урахуванням соціально-економічних показників м. Харків;

) джерела коштів для запуску проекту - 100% власні кошти;

) сформований штат основного та управлінського персоналу (арт-директор, 2 дизайнера, програміст, копірайтер).

В даний час лише деякі студії в Україні, і зокрема в Харкові, відповідають вимогам замовника і споживача рекламованих товарів [51]. Ефективна тільки професійно виконана реклама. Вона не повинна бути нав'язливою, монотонної. Ми даємо замовнику рекомендації, як краще представити рекламний матеріал, щоб більш повно відобразити в ньому позитивні властивості рекламованого товару.

Важливим фактором є те, що в нашій студії зібрана команда справжніх професіоналів, які «хворіють» за проект та працюють на результат. Це одне з головних переваг студії, що дає відчутний відгук від вдячних замовників і процвітання їхнього бізнесу.


3.2 Опис продуктів та послуг дизайн-студії «Design Plaza»


Дизайн студія - це складний процес, що складається з довгого ланцюжка взаємозалежних етапів. Недостатньо знати основи даного процесу, щоб бездоганно виготовити індивідуальні дизайн - проекти, поліграфічну і сувенірну продукцію.

Супутні рекламні матеріали - рекламне оголошення, листівки, флаєри, плакати, брошури, візитки, календарі, запрошення та інша поліграфічна продукція при її створенні вимагає розробки візуальної концепції, конструювання унікальної композиції, дизайну.

Розробка дизайну - складний і творчий процес, в якому задіяний цілий ряд фахівців, від арт-директора до дизайнера.

Дизайн-студія буде надавати повний спектр послуг в області дизайну. Розробляти дизайн будь-якої поліграфічної, рекламної, сувенірної продукції, розробки сайтів. Корпоративна та індивідуальна рекламна продукція буде служити фірмам і приватним особам гарною рекламою та просування бізнесу.

Дизайн студія не обмежує себе тільки поліграфією. Коло студії інтересів у сфері дизайну досить широкий.

Основні напрямки роботи:

) розробка логотипу і фірмового стилю (розробка системи ідентифікації, розробка стандартів та керівництва з використання елементів фірмового стилю) [52] - рисунок 3.1;


Рисунок 3.1 - Фірмовий стиль


) розробка макетів для зовнішньої реклами (рекламні щити, перетяжки, вивіски) рисунок 3. 2;


Рисунок 3.2 - Наружний штендер


)дизайн поліграфічної продукції (листівки, буклети, брошури і т. п.), рисунок 3.3;

Рисунок 3.3 - Буклет для компанії Ava-Pools


) дизайн ділової документації (візитні картки, бланки, конверти і т. п.);

) дизайн презентаційних матеріалів (презентації, папки для документів, запрошення);

) дизайн упаковки та етикетки;

) дизайн сувенірної продукції (календарі, ручки, пакети, кружки, майки) т.п.)

) супровід замовлення в друкарні, уточнення всіх нюансів;

) аналіз конкурентів клієнта, для складання рішення;

) розробка сайтів під ключ, рисунок 3.4;

) просування сайтів;

) послуги копірайтера.

Поліграфічна та сувенірна продукція буде випускатися наступна:

) візитки, обов'язковий атрибут ділової людини чи компанії;

) нанесення логотипу або зображення клієнта на будь текстиль: футболки, спецодяг, прапори і т.д.;

) флаєр, часто представляє собою інформаційний зміст про акцію;

) брошура, рекламна текстова книжка, обсягом від 4 до 40 аркушів, що містить рекламну інформацію про кампанію;

Рисунок 3.4 - Розробка сайту для косметичної компанії


) календарі, різного формату, із зображенням і календарної сіткою - настільні, кишенькові, перекидні, квартальні.

) буклети, недорогий варіант представлення продукції та послуг в компактному, але презентабельному вигляді;

) плакати, відмінний спосіб показати себе. Розмір плаката в поєднанні з високою якістю поліграфії дозволить побачити людям інформацію на великій відстані;

) листівки;

) дисконтні картки, кожна поважаюча себе фірма має дисконтні карти зі знижкою і видає постійним клієнтам;

) запрошення, листівки, іменні квитки;

) наклейки;

) каталоги, ілюстрований журнал з пропонованою рекламної продукції фірми;

) бейджи, особиста картка працівника з ініціалами та логотипом фірми, в якій він працює;

Всі послуги надаються в режимі онлайн, таким чином, ми легко надаємо послуги містах Росії і Білорусі, а так же країнам далекого зарубіжжя. Спілкування ведеться через пошту або скайп.

Спочатку йде загальне обговорення проекту за чашкою віртуального кави. Наша команда вивчає компанію, цілі та завдання даного проекту. Далі ми складаємо бриф (конкретний опитувальник для більш повного опису завдання) під дане замовлення, обговорюємо більш детально і приступаємо до роботи над ескізами.

Замовнику надається 1-2 варіанти розробки загального концепту, вибраний варіант допрацьовуємо, якщо це необхідно. Після того, як макет схвалений і прийнятий (якщо це макет для друку), ми не кидаємо наших клієнтів, які знаходяться далеко від нас, а спілкуємося з конкретною друкарнею, в якій буде друкуватися дане замовлення. Зараз нюанси і тонкощі друку, а також вимоги друкарні до макетів. І здаємо безпосередньо необхідну версію в друкарню. Таким чином, замовник уникає необхідності вникати у виробничі тонкощі друку і проблем при друку продукції, навіть перебуваючи далеко від нас.

Якщо клієнти знаходяться на території Харкова - замовлення друкується в друкарні, з якою ми співпрацюємо по менеджерським цінами.

Наша команда постійно відвідує тематичні семінари та вебінари, проходять навчання, слідкують за останніми тенденціями, новими можливостями подачі, новими технологіями друку. Цей фактор є дуже важливим в конкурентній боротьбі, так як дозволяє бути завжди попереду, та надавати клієнтам справді якісні та ефективні послуги.


3.3 План маркетингу. Дослідження та аналіз ринку збуту дизайнерських послуг


Маркетинг як системне явище виступає, передусім, як єдність підходів до досліджень, розробці та реалізації товарів. Поряд з цим маркетинг виступає як концепція управління фірмою, орієнтованої на успіх у зовнішньому світі, де необхідними і жорсткими елементами виступають конкуренти, споживачі, вся зовнішня середу. І, нарешті, маркетинг виступає як своєрідна філософія бізнесу, який повинен бути соціально-етичним: фірма зобов'язана діяти на строго моральних принципах, на всебічному обліку і повазі думок і вимог споживачів продукції. Чесність, порядність, послідовність, професіоналізм виступають як найважливіші вимоги до маркетингової діяльності, і одночасно ці якості виступають як основний капітал кожного бізнесмена, учасника ринкової угоди [53].

Сучасний маркетинг перетворюється в єдиний технологічний процес, у якого орієнтацією не лише на отримання комерційного успіху, але й на розвиток соціальних відносин, зміцнення норм суспільної етики і моралі. Внаслідок цього до маркетингу застосовні всі вимоги системного підходу (використання теорії великих систем).

Системність означає, що будь-яке явище, будь-який процес у сфері маркетингу, об'єкти і суб'єкти управління повинні розглядатися, як елементи великої системи з усіма її властивостями. Комплексність означає, що повинні бути враховані всі сторони і складові не тільки процесу маркетингу, але й умов його здійснення.

Найважливішим завданням маркетингу є забезпечення максимально можливої стійкості у діяльності фірми, планомірності розвитку та досягнення стратегічних цілей. У процесі маркетингової діяльності вирішуються також інші, більш приватні завдання:

) забезпечення фірми надійної, своєчасної та достовірної інформацією про ринок, товари, споживачів і конкурентів;

) створення послуг, максимально відповідного можливостям фірми;

) вплив на споживача, попит і ринок.

Завдання маркетингу можна представити у вигляді великої системи, яку можна піддати декомпозиції, окремі завдання вирішуються структурними підрозділами фірми і виконавцями.

Основна мета маркетингу - забезпечення максимального обсягу прибутку в процесі купівлі-продажу, при якому задоволення попиту є чинником досягнення мети.

Для досягнення цієї мети необхідно досягти проміжні цілі:

) задоволення вимог споживачів;

) досягнення переваги над конкурентами;

) забезпечення зростання продажів (прибуток).

Вивчення попиту - це не просто фіксація потреби в конкретних послугах, а й передбачення, в якому напрямку він буде змінюватися під впливом науково-технічного прогресу, зрослих купівельних запитів, вимог до якості і надійності продукції.

Сьогодні ринок послуг з надання дизайнерських послуг досить широкий. Але рівень надання послуг, якість надання часом не відповідає заявленому.

Дизайн поліграфії, сайтів, програмування - будуть актуальні завжди. Створюється чимало нових компаній і фірм, яким необхідно створення фірмового стилю, сайту і рекламної компанії. Фірмам, які існують так само необхідна розробка дизайну каталогів, рекламних проспектів, а іноді і ребрендинг, коли компанія бажає перейти на новий рівень.

Безсумнівним плюсом є той фактор, що даний ринок практично не чутливий до сезонних. Застій влітку - це міф. Багатьом компаніям послуги необхідні саме влітку - туристичні компанії, фірми, що займаються продажем річної атрибутики. Багато компаній знаходять нарешті час, для створення фірмового стилю, підготовки до виставок. Видавництва працюють цілий рік і саме влітку вони готуються до осінньо-шкільного сезону. А основна маса клієнтів Москви і Санкт-Петербурга працює взагалі цілодобово.

Незважаючи на те, що відносини з клієнтом складні і деколи вимагають серйозних психологічних навиків, частка ринку досить вагома для поточної роботи та розширення діяльності. Враховуючи головний принцип роботи студії «Робимо більше, ніж платять» - це безсумнівно конкурентно-здатна перевага.


.4 Конкуренція і конкурентна перевага дизайн-студії Design Plaza


В даний момент на ринку м. Харкова працюють близько 7 дизайн-студій, які надають такі послуги, причому найбільш великими і потенційно серйозними конкурентами є лише 2-3 фірми.

Для оцінки порівняльних переваг фірм-конкурентів можна використовувати метод сегментації ринків по основних конкурентах.

Цю інформацію зручно представити у вигляді таблиці (таблиця 3.1):


Таблиця 3.1 - Сегментація ринків по основним конкурентам

Фактори конкурентоспроможностіГоловні конкурентиКопикоСтудія ProstoColor-принт1. Товари1.1 Якість4231.2 Ассортимент5221. Рівень післяпродажного обслуговування4331.4 Гарантійний термін4242. Послуги2.1. Якість5342.2. Термін виконання заказів342

Таблиця, наведена вище була отримана шляхом узагальнення думок трьох чоловік, в якості яких виступали арт-директор, дизайнер, програміст студії Design Plaza. Кожен фактор у таблиці одержав оцінку від 0 (найбільш слабкі позиції) до 5 (домінуючі позиції). Оцінки проставлялися в кожному зі стовпців таблиці, а потім сумуються. З наведеної таблиці видно, що найбільш сильним конкурентом буде виступати фірма «Копіко», хоча інтегральна оцінка проектованої фірми вище, що пов'язано з передбачуваним введенням знижок на продукцію, підвищенням рівня обслуговування і надання дорогих послуг. Слабкими сторонами студії Design Plaza є невеликий досвід роботи на ринку як цілісної дизайн-компанії, і невелике вкладення коштів в початкове просування.

У таблиці представлені найбільш серйозні конкуренти, що займають найбільш значні частки ринку. Відповідно до експертних оцінок фірми «Копіко» і «Студія Prosto» займають близько 45% ринку.

Основною стратегією конкурентоздатності студії Design Plaza буде:

)надання послуг онлайн, що дає змогу охопити більше клієнтів, та не залежати від економічних показників тільки однієї держави;

)повний спектр кваліфікованих послуг;

)підвищення якості та рівня обслуговування;

)співпраця з кваліфікованими друкарнями, що дозволить працювати на корпоративних клієнтів і пропонувати більш широкий асортимент послуг. Кліент бажає отримати кінцевий результат - тобто надрукований вариант (якщо йде мова про друкарську продукцію) - йому зовсім не цікаві подробиці, які стосуються технічних нюансів.


3.5 Оцінка ризиків при роботі дизайн-студії Design Plaza


При роботі студії можна визначити ряд можливих ризиків, та шляхи їх уникнення (зменшення) [54].

)Ризик затримки платежів за реалізовану послугу/продукцію мінімальний, так як по умовам договору кінцевий результат висилається після останньої частки передплати.

)Ризики землетрусу, повені, ураганів, пожеж - страхування цього виду ризику.

)Нестійкість попиту - ризик присутній. З урахуванням існуючого досвіду роботи - студія має багато постійних клієнтів с достатньо постійними потребами. Також, керівництво Design Plaza веде грамотну цінову політику, що дозволяє студії мати прибутки навіть у самих скрутних ситуаціях

)Труднощі з набором кваліфікованого персоналу - ризик мінімальний. Кожен здобувач проходить співбесіду та обовязково проходить тестове завдання на оцінку профпридатності, ініціативи та пропонування цікавих ідей реалізації.

)Недостатній рівень заробітної плати - ризик присутній. Так як кожен проект має свою індивідуальну ціну (стабільно фіксованої вартості бути не може, так як кожен проект має безліч нюансів, і вартість може змінюватись) - то у студії є можливість заохочувати спеціалістів, видавати премії.

)Кримінальні ризики - присутні. Як рішення - оформлення договорів з МВС України, та страхування життя та майна.


3.6 Виробничий план дизайн-студії Design Plaza


Так як студія працює в режимі онлайн, всі співробітники дизайн-студії працюють на віддаленій основі на своєму обладнанні.

Таким чином, виробничі витрати (електрика, амортизація комп'ютерного обладнання) спрощуються до 1 комплекту комп'ютерного обладнання безпосередньо арт-директора. Розрахунок наведений в таблиці 3.2.

Таблиця 3.2 - Виробничі витрати, з розрахунку на місяць.

Найменування устаткуванняКількістьЦіна за одиницю/у грн.Амортизація комп'ютерного обладнання150.00Світло1100.00Бумага2 (пакунків)40.00Інтернет1100.00Картриджі480.00Всього370.00

Арт-директор здійснює просування студії та забезпечення виконавців (дизайнерів і програміста) проектами. Використовуючи довідники підприємств, можна проаналізувати діяльність конкретної фірми в інтернеті і скласти унікальне комерційну пропозицію, в якому на основі аналізу запропонувати найкращі шляхи для розвитку та процвітання бізнесу наших клієнтів.

Так само для пошуку замовлень використовуються всілякі фріланс-біржи. Важливим є той факт, що студія вже має базу напрацьованих раніше постійних замовників.

В обов'язки дизайнерів, програміста і копірайтера входить якісно, відповідно до брифа, і в термін, обумовлений у договорі виконати замовлення, внести необхідні коректування.

Але, так як послуги фірми досить диференційовані, досить важко скласти єдину схему технологічного процесу.


3.7Організаційний план роботи дизайн-студії


Виходячи з потреб студії та умов створення приватних підприємств на Україну, найбільш прийнятною організаційною формою підприємства для даного проекту є Суб'єкт Підприємницької Діяльності (СПД) з правом вести ЗЕД [55].

Лінійно-функціональна структура - при такій структурі управління всю повноту влади бере на себе лінійний керівник, який очолює певний колектив. Йому при розробці конкретних питань і підготовці відповідних рішень, програм, планів допомагає спеціальний апарат, який складається з функціональних підрозділів. Схема управління студією преставлена на рисунку 3.6.


Рисунок 3.6 - Організаційна структура управління підприємством


Надалі, зі збільшенням обсягів планується найняти менеджера проектів, додаткового дизайнера і програміста.

Внутрішнім виразом організаційної структури управління є склад, співвідношення, розташування та взаємозв'язок окремих підсистем організації. Вона спрямована, перш за все, на встановлення чітких взаємозв'язків між окремими підрозділами підприємства, розподілу між ними прав і відповідальності.

В структурі управління виділяють наступні елементи: ланки (відділи), рівні (ступені) управління та зв'язку - горизонтальні і вертикальні.

До ланок управління відносять структурні підрозділи, а також окремих фахівців, що виконують відповідні функції управління або їх частину. До ланок управління слід відносити і менеджерів, що здійснюють регулювання та координацію діяльності декількох структурних підрозділів.

В основі освіти ланки управління лежить виконання відділом певної функції управління. Встановлюються між відділами зв'язку носять горизонтальний характер [56].

Під рівнем управління розуміють сукупність ланок управління, що займають певну щабель в системі управління підприємством.

Функції, виконувані співробітниками студії.

До функцій арт-директора відносяться:

)напрямком діяльності організації на досягнення високих темпів розвитку і вдосконалення;

) вжиття заходів щодо забезпечення студії кваліфікованими кадрами, по найкращому використанню знань і досвіду працівників;

) забезпечення дотримання законності в діяльності підприємства, активне використання правових засобів для вдосконалення управління.

До функцій дизайнера відносяться:

) здійснює своєчасне і якісне виконання художньо-оформлювальних робіт по замовленнях;

) складає ескізи та виконує роботи з художнього оформлення продукції різного характеру, проектів, звітів, інформаційних і рекламних матеріалів; розробляє ескізи упаковки, товарних знаків, пр.

) консультує свого безпосереднього керівника (клієнта) про принципи і варіанти вирішення поставлених дизайнерських задач.

) погоджує ескізи (проекти) з безпосереднім керівником (клієнтом) і готує остаточні макети до друку;

) створює ілюстрації до текстів (малюнки, схеми, графіки, діаграми, тощо), розробляє нові шрифти, стилі оформлення, пр.;

) здійснює авторський нагляд за реалізацією художньо-оформлювальних рішень;

) вивчення кон'юнктури ринку, розробка плану реалізації продукції, розробка плану цінової стратегії, підготовка та укладення договорів;

) здійснення прийому замовлень на розробку графічної частини оригінал-макетів;

) здійснення контролю відповідності виготовляються оригінал-макетів;

) створення та передача безпосередньому керівнику (клієнту) планів, звітів про виконану роботу і інших документів і прийом від нього необхідних документів;

) Вносить виправлення в проекти художнього і технічного оформлення за вказівкою старшого дизайнера.

До функцій програміста відносяться:

) уточнення всіх нюансів сайту. Обговорення необхідної програмної частини, на якій буде працювати сайт;

)на основі аналізу математичних моделей і алгоритмів рішення економічних і інших завдань розробляє програми, що забезпечують можливість виконання алгоритму і відповідно поставленого завдання засобами обчислювальної техніки, проводить їх тестування і налагодження;

)розробляє технологію рішення задачі на всіх етапах обробки інформації;

) здійснює вибір мови програмування для опису алгоритмів і структур даних;

) визначає інформацію, що підлягає обробці засобами обчислювальної техніки, її обсяги, структуру, макети і схеми введення, обробки, зберігання і виведення, методи її контролю;

) виконує роботу з підготовки програм до налагодження і проводить налагодження;

)визначає обсяг і зміст даних контрольних прикладів, забезпечують найбільш повну перевірку відповідності програм їх функціональному призначенню;

) здійснює запуск налагоджених програм і введення вихідних даних, що визначаються умовами поставлених задач;

) проводить коректування розробленої програми на основі аналізу вихідних даних;

) розробляє інструкції по роботі з програмами, оформляє необхідну технічну документацію;

) визначає можливість використання готових програмних продуктів;

) здійснює супровід упроваджених програм і програмних засобів;

) розробляє і впроваджує системи автоматичної перевірки правильності програм, типові і стандартні програмні засоби, складає технологію обробки інформації.

До обов'язків копірайтера відносяться:

) написання рекламних, презентаційних та тематичних статей, прес-релізів, новин. Це, мабуть, найскладніше в роботі. Постійно придумувати щось нове, не повторюватися, не копіювати самого себе, уникати «фірмового стилю», бути свіжим і соковитим як полуниця;

) текстове наповнення сайтів. Залежить від тематики, але в основному нічого складного для людини, звиклої писати добре і багато на різноманітні тематики. Тут головне не скотитися до розтікання думкою по древу;

) коригування текстів замовника, перегляд на предмет помилок;

) створення слоганів, текстів і заголовків для буклетів, плакатів, рекламних модулів та іншої рекламної продукції.


3.8 Фінансовий план дизайн-студії Design Plaza


Витрати на штат з 4 особи (2 дизайнера, програміст, копірайтер) складуть 10000 грн., а так само податки і собівартість продукту.

Виходячи з наведених даних витрат і цінової політики на виробництво послуг і продукту дизайн-студії можна дати приблизну цифру щомісячного доходу фірми зі штатом у чотири людини (таблиця 3.3):


Таблиця 3.3 - Розрахунок щомісячного доходу студії

Витрата (мінімально в місяць)Сума, грн.Прихід (мінімально в місяць)Сума, грн.Виробничі затрати (см. п. 6)370.00Проекти, що виконуються 1-м дизайнером10000.00З/п 1-го дизайнера2500.00Проекти, що виконуються 2-м дизайнером7000.00З/п 2-го дизайнера2500.00Проекти, що виконуються копірайтером3500.00З/п копірайтера1500.00Проекти, що виконуються програмистом13000.00З/п програмиста3500.00Податки1500.00Собівартість продукта7000.00Всього:18870.0033500.00Дохід студії14630.00

Висновки


Сучасні темпи зміни і нарощування обсягів знань настільки великі, що планування представляється єдиним способом реального прогнозування майбутніх проблем і можливостей. Планування забезпечує також основу для прийняття ефективних управлінських рішень. Коли відомо, чого організація хоче досягти, легше знайти найбільш відповідні дії. Планування сприяє зниженню ризиків при прийнятті рішень. Обґрунтовані планові рішення, керівництво зменшує ризик помилок, обумовлених помилковою або недостовірною інформацією про можливості підприємства або про зовнішню ситуацію. Планування служить для формулювання і досягнення ключових цілей в рамках організації.

В даній роботі було удосконалено роботу та прогнозування бізнесу дизайн-студії Design Plaza.

Для досягнення поставленої мети були вирішені наступні завдання:

. Проаналізован сучасний стан досліджуваної проблеми.

. Обґрунтувана сутність та особливості планування як значущої ланки професійної діяльності керівника.

. Визначено основні ризики при роботі дизайн-студії.

. Розроблен бізнес-план для розвитку студії Design Plaza.

Але помилковим було б розглядати складений бізнес-план як раз і назавжди задану стратегію діяльності. При використанні жорстко зафіксованих параметрів може легко бути втрачена актуальність конкретної розробки. Бізнес-планування дозволяє продумувати нові варіанти поведінки бізнесу на основі проаналізованих сценаріїв. Тому універсальних рекомендацій немає і бути не може. Бізнес-план, мабуть, єдиний офіційний документ, що допускає таку велику варіабельність в своєму складанні і застосуванні. Для будь-якого бізнес-плану обов'язковими, на думку більшості авторів, є тільки план маркетингу, план виробництва, фінансовий та організаційний плани, при цьому останній повинен пронизує всі перераховані розділи. У всьому іншому кожен бізнес-план залежить від величезної кількості чинників, основний з яких - сам підприємець, з його цілями, професіоналізмом і спрямованістю на успіх. При цьому важливо пам'ятати, що планування саме по собі не гарантує успіху, але воно може забезпечити немало важливих і сприятливих чинників для його досягнення.


Список джерел


1.Бухалков М.И. Внутрифирменное планирование: Учебник / Бухалков М.И. - М.: ИНФРА-М, 2009. - 392 с.

2.Бухалков М.И. Планирование на предприятии: Учебник / Бухалков М.И. - М.: ИНФРА-М, 2005. - 416 с.

.МайороваТ.В. Інвестиційна діяльність: Навч. посібник. / Майорова Т.В. - К.: ЦУЛ, 2003. - 376 с.

.Алексеева М.М. Планирование деятельности фирмы. / М.М. Алексеева - М.: Финансы и статистика, 2001. - 248 с.

.Владимирова Л.П. Прогнозирование и планирование в условиях рынка / Владимирова Л.П.: Учебное пособие. - М.: Дашков и К, 2004. - 400 с.

.Горемьпсин В.А., Бугулов З.Р., Богомолов АЮ. Планирование на предприятии. Учебник / Горемьпсин В.А. - М.: Филинь; Рилант, 2000. - 328 с.

.Виханский О.С. Стратегическое управление: Учебник для студентов вузов, обучающихся по направлению и спец. «менеджмент»/ Виханский О.С. - М.: Изд-во МГУ, 2002. -252 с.

.Звягивцев Ю.Е. Оперативное планирование и организация ритмичной работы на промышленных предприятиях. / Звягивцев Ю.Е. - К.: Техника, 2000. - 160 с.

.Ильин А.И., Синица Л.М. Планирование на предприя-тии: В 2 ч. - ч 2. Тактическое планирование / Под. общей ред. АИ. Ильина. - Мн.: Новое знание, 2000. - 416 с.

.Саати Т., Керне К. Аналитическое планирование. Организация систем: Пер. с англ./ Саати Т., Керне К. - М.: Радио и связь, 1991. - 224 с.

.Тарасюк Г.М. Планування діяльності підприємства: Практикум. / Тарасюк Г.М. - К.: Кондор, 2004. - 266 с.

.ТарасюкГ.М., ШвабЛ.І. Планування діяльності підприємства: Навч. посібник./ Тарасюк Г.М. - К.: Каравела, 2005. - 312 с.

.Хан Д. Планирование и контроль: концепция контроллин-га: Пер. с нем. / Под ред. и с предисл. А.А. Турчака, Л.Г. Головача, М.Л. Лукашевича. - М.: Финансьі и статистика, 2010. - 800 с.

.John R. Schermerhorn Management / John R. - 2005 - 250 с.

.Орлов О.А. Планирование деятельности промьішленно-го предприятия. Учебник./ Орлов О.А. - К.: Скарби, 2006. - 416 с.

.Планування діяльності підприємства: Навч.-метод. по-сібник / М.А. Бєлов, Н.М. Євдокимова, В.Є. Москалюк та ін.; За заг. ред. В.Є. Москалюка. - К.: КНЕУ, 2002. - 252 с.

.Организация планирование и управление деятельностью промышленного предприятия / Под ред. С.М. Бухало. - К.: Вища школа, 1978. - 472 с.

.Краюхин Г.А. Планирование на предприятиях (обьединениях) машиностроительной промышленности: Учебник./ Краюхин Г.А. - М.: Высшая школа, 1984. - 312 с.

.Чумаченко Н.Г. Учет и анализ в промышленном произ-водстве США/ Чумаченко Н.Г. - М.: Финанси, 2010. - 240 с.

.Осипова Л.В., Синяева И.М. Основьі коммерческой деятельности. Учебник. / Осипова Л.В., - М.: Банки и биржи; ЮНИТИ, 2007. - 228 с.

.Економіка підприємства: Підручник / За ред. акад. С.Ф. Покропивного. - К.:КНЕУ, 2001. - 528 с.

.Совершенствование планирования на промьіпшенном предприятии, Грещак М.Г., Минин Л.В., Велик Н.Г., Гонча-рук П.Д. - К.: Техника, 2008. - 184 с.

.Управління виробничою інфраструктурою. Навч. посібник/ За ред. Бєлова М.А. - К.: КНЕУ, 2010. - 207 с.

.Друккер Петер. Як забезпечити успіх у бізнесі: новатор-ство і підприємництво: Пер. з англ./ Друккер Петер. - К.: Україна, 2004.

.Обеспечение материальньіми ресурсами и коммерческая деятельность предприятия / Под ред. Ф.П. Весилюнина. - Мн.: Вьісшая школа, 2001. - 270 с.

.П. Клейнер Г.Б. и др. / Предприятие в нестабильной рьіночной среде: риски, стратегии, безопасность / Кнейнер Г.Б., Тамбовцев В.Л., Качалов P.M.; Под общ. ред. І.А Ільиной. - М.: Зкономика, 2007. - 288 с.

.Тарасюк Г.М. Бізнес-план. Методичний матеріал, конт-рольні питання та завдання для виконання розрахункової роботи./ Тарасюк Г.М. - Житомир, 2002 - 92 с.

.Цал-Цалко Ю.С., Холод Б.І. Економіка підприємства: Навч. посібник./ Цал-Цалко Ю.С - Житомир: ЖІТІ, 2002. - 388 с.

.Головань СИ. Бизнес-планирование: Учебное пособие / Головань СИ. - Ростов-на-Дону: Феникс, 2002. - 320 с.

.Теория и практика антикризисного управления: Учебник для вузов /Г.З. Базаров, С.Г. Беляев, Л.П. Белых и др. Под ред. С.Г. Беляева и В.И. Конкина. - М.: Закон и право, ЮНИТИ, 2002. - 469 с.

.Тян Р.Б. Планування діяльності підприємства: Навч.посібник./ Тян Р.Б. - К.: МАУП, 1998. - 156 с.

.Акофф Р.Л. Планирование в больших зкономических си-стемах: Пер. с англ./ Р.Л. Акофф - М.: Сов. радио, 2004. - 224 с.

.Тарасюк Г.М. Управління проектами: Навч. посібник./ Тарасюк Г.М. - К.: Каравела, 2006. - 344 с.

.Jennifer Lee The Right-Brain Business Plan: A Creative, Visual Map for Success - 2010. - 150 с.

.Бринк И.Ю., Савельева Н.А. Бизнес-план предприятия: Теория и практика / Бринк И.Ю - Ростов-на-Дону: Феникс, 2002. - 384 с.

.Агафонова Л. Підготовка бізнес-плану: Практикум / Л. Агафонова - К.: Знання, 2001. -158 с.

.Типовая методика разработки техпромфинплана производственного обьединения (комбината), предприятия. - М.: Экономика, 2009. - 448 с.

.Бизнес-план: Зарубежный и отечественный опыт. Новая практика разработки и документации: В 2 ч. - Ч. 1 / Под общ. ред. В.М. Попова. - М.: Финансы и статистика, 2001.

.Орлов О.О. Планування діяльності промислового підприємства. Підручник./ Орлов О.О. - К.: Скарби, 2002. - 336 с.

.Тарасюк Г.М. Планування комерційної діяльності: Навч. посібник. - К.: Каравела, 2005. - 400 с.

.Покропивний С.Ф., Соболь С.М., Швиданенко Г.О., Шапринська Л.М. Бізнес-план: технологія розробки та обґрунтування. - К.: КНЕУ, 2001. - 160 с.

.Липсиц И.В. Бизнес-план - основа успеха. - М.: Экономика, 2002. -80 с.

.Економічний аналіз: Навч. Посібник / М.А. Болюх, В.З. Бурчевський, М.І. Горбаток; За ред. акад. НАНУ, проф. М.Г. Чумаченка. - К.: КНЕУ, 2001. - 540 с.

.Бойчук І.М., Харів М.І. Економіка підприємств/ І.М. Бойчук - Львів: Сподом, 2000. -212 с.

.Цал-Цалко Ю.С. Фінансова звітність підприємства та їі аналіз: Навч. посібник. - Житомир, ЖІТІ, 2001. - 300 с.

.Савчук В.П. Управление финансами предприятия. - М.: БИНОМ. Лаборатория знаний, 2003. - 480 с.

.Немцов В.Д., Довгань Л.Є. Стратегічний менеджмент. Навч. посібник. - К.: УВПК «Ексоб», 2001. - 560 с.

.Arthur DeThomas Ph.D. Writing a Convincing Business Plan (Barron's Business Library) - 2011 - 100 с.

.Осипова Л.В., Синяева И.М. Основы коммерческой деятельности. Практикум./ Осипова Л.В., Синяева И.М. - М.: Банки и биржи; ЮНИТИ, 2007. - 216 с.

.Методичні рекомендації з формування собівартості (робіт, послуг) (Наказ Державного комітету промислової політики Ук-раїни від 2 лютого 2001 року №47.)

.Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А.М. Поддєрьогін. - К.: КНЕУ, 2009. - 384 с.

.Ру Д., Сульє Д. Управління: Пер. з франц./ Ру Д., Сульє Д. - К.: Основи, 2005. - 442 с.

.Цал-Цалко Ю.С. Витрати підприємства: Навч. посібник. / Цал-Цалко Ю.С. - Житомир: ЖІТІ, 2002. - 648 с.

.Методичні рекомендації з формування собівартості проектних робіт з урахуванням вимог положень (стандартів) бухгалтерського обліку (Наказ Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 29 березня 2002 року №64.

.Положення (стандарти) бухгалтерського обліку в Україні. - X.: Курсор, 2001. - 168 с.

.Финансовый бизнес-план: Учеб. пособие / Под ред. дейст. члена Акад. инвестиций РФ, д-ра зкон. наук, проф. В.М. Попо-ва. - М.: Финансы и статистика, 2004. - 480 с.